Дрібна корупція від Львова до Києва (з 4-х частин, ч. 2)

 Про дворічну епопею небажання виконувати свої посадові обов’язки. частина перша за посиланням - https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/07/4.html 

Частина ДРУГА

12.06.2023р. слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова Білінська Г.Б. постановила Ухвалу, якою «зобов`язала Відділ поліції №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській обл. прийняти та невідкладно зареєструвати ПОДАНУ Л.О. заяву про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України до ЄРДР та розпочати досудове розслідування» (справа № 466/5903/23).

Зображення 4

            «Правоохоронці» не виконали це судове рішення по теперішний час!!! Щоб уникнути відповідальності за порушення вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК, щодо обов’язкової реєстрації такої заяви в ЄРДР на протязі 24 годин та з метою невиконання зазначеного судового рішення, яке відразу набуло чинності, шулера у погонах 23.06.2023 року зареєстрували в ЄРДР підроблену ними заяву. Ця підроблена зава була написана нібито від імені Л.О., яку вона нібито ПОДАЛА ВДРУГЕ до поліції. Про це свідчить витяг з ЄРДР від 23.06.2023 року, про реєстрацію кримінального провадження № 1202314230000423.

Зображення 5

            Тобто в цьому витягу про реєстрацію в ЄРДР поліцейські внесли до офіційного документу завідомо неправдиві відомості, а саме вказали, що заява про кримінальне правопорушення була подана Л.О. до поліції, не 26.05.2023р., а 23.06.2023р.?! З цією метою, вони вдруге у своєму «приватному» ЄО зареєстрували зазначену заяву Л.О. вже під новим № 11638 (дивитись витяг з ЄРДР зображення № 5). Тобто, знаючі про першу офіційну заяву, вони вдруге зареєстрували в ЄО підроблену заяву за одними і тими самими обставинами, вчиненого Л.В. кримінального правопорушення. Таким чином поліцейські не внесли до ЄРДР відомості, які вказують на порушення строків реєстрації на 28 днів (замість 24 годин) та не вказали, що досудове розслідування розпочато на підставі судового рішення, що повинно вказуватися в ЄРДР відповідно п. 8 Гл. 4 Розділу ІІ Положення ОГПУ (затверджено Наказом ОГПУ від 30.06.2020 № 298), витяг з положення ОГПУ про формування та ведення ЄРДР додається нижче.

           

Зображення 6

            У подальшому (через півтора року) заступниця начальника Шевченківського районного підрозділу поліції, у своєї відповіді на скарги Л.О. зазначила, що вони нібито не знали про таке судове рішення, але це відверта брехня. Для спростування цій брехні, достатньо подивитися на витяг з судового рішення (зображення № 4), де зазначене наступне: «…В судове засідання представник Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, …».

            Через відверту та очевидну наявність в діях керівників та інших поліцейських зазначеного вище підрозділу поліції Львівщини, ознак кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 382 КК України, мною була подана відповідна заява про кримінальне правопорушення до ТУ ДБР у м. Львів. Нижче витяг з неї.

Зображення 7

            Відразу зазначу, що в цій заяві я навмисно зазначив про нібито ознаки кримінального правопорушення у вигляді перевищення службового становища працівниками поліції (ст. 365 КК України). Це було зроблено з метою підняття питання про незаконність існування ЄО та незаконності реєстрації в ньому заяв, повідомлень про кримінальні правопорушення, тобто реєстрація у тому, що існує без передбачених Законом підстав, виключно через «помилки» Мінюсту (або зловживання). Однією з ознак злочину передбаченого ст. 365 КК є матеріальна шкода, яка відповідно п. 3 примітки до ст. 364 КК, повинна перевищувати в сто і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян (на 2023р., це було 134200 грн.). Тому на мій погляд, основними ознаками злочинів, з боку працівників поліції за моєю заявою про кримінальне правопорушення, були:

     - два епізоду кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, «внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей», 26.05.2023р. до талону-повідомлення ЄО № 9516 та 23.06.2023р. до ЄРДР в час реєстрації кримінального провадження № 12023142380000423;

     - злочин передбачений ч. 2 ст. 382 КК, «умисне невиконання службовою особою ухвали суду, що набрали законної сили», тобто навмисна не реєстрація в ЄРДР заяви Л.О. від 26.05.2023р. за Ухвалою суду від 12.06.2023, постановленою за справою № 466/5903/23, на час подання заяви до ТУ ДБР. Як я вже зазначив вище, для приховування невиконання судового рішення, поліцейські зареєстрували підроблену заяву від імені Л.О.

            Звертаю увагу, що вчиненням одного кримінального правопорушення (службова підробка) поліцейські приховували злочин передбачений ч. 2 ст. 382 КК та попередню «службову підробку».

            Хоча я й сподівався на те, що ДБР відкриє кримінальне провадження за мою заяву про кримінальне правопорушення, але це були марні мрії. Неможна чикати від «мертвонародженого» ДБР, зборища мажорів, пройдисвітів, корупціонерів, недоумків тощо, законності в діях, таке випливає з мого досвіту звернень до них з заявами про злочини. На мій погляд у них як в поліції, на першому місті показники, на другому доцільність проведення слідчих дій, до якої входить наявність можливості одержувати хабарі та «робота на замовлення». Тобто, замість витягу з ЄРДР, мною була отримана відповідь-відписка, копія якої наведена нижче.  

                       

Зображення 8

У цієї відповіді старший слідчій львівського підрозділу ДБР Гордон, почав займатися роз’ясненням мені діючого законодавства, а точніше правових норм КПК, за своїм «особисто відомчім поглядом», який коригується з принципом «корпоративної доцільності» реєстрації в ЄРДР?! Дослівно це він виклав так: «Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. За таких обставин, внесення в ЄРДР підлягають заяви чи повідомлення, що містять достатні відомості про кримінальне правопорушення». Якщо таку маячню пишіть старший слідчій ДБР, це вже «діагноз» для всій цій «шарашкіної контори» під назвою ДБР! Для «особливо обдарованих» дбр-овців необхідно зазначити, що «притягнення до кримінальної відповідальності починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення» (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК), а не з внесення відповідних відомостей до ЄРДР на підставі ч. 1 ст. 214 КПК. Крім того, він ще вигадав вимоги до змісту заяв (повідомлень) про кримінальне правопорушення, за якими їх «можна» реєструються в ЄРДР?! Щоб не виконати вимоги ч. 1 ст. 214 КПК, та відверто покласти на ч. 4 цієї статті Кодексу, пан Гордон вигадав «нову правову норму» до КПК?!

Щодо застосування «вимог» п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК до заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення за «логікою» пана Гордона. В частині 5 статті 214 Кодексу йдеться про ПЕРЕЛІК ВІДОМОСТЕЙ, ЯКІ ВНОСЯТЬСЯ ДО ЄРДР. Тобто, це стосується виключно повноважень службової особи, яка вносить такі відомості до вказаного Реєстру, та ні яким чином не стосується заявника та змісту його заяви.

            Продовжуючи свою маячню, слідчій у відповіді на мою адресу зазначив: «Підставами вважати заяву чи повідомлення про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об’єктивних даних, які свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення»?! Такі «вимоги» дійсно є, та вони мають інший вигляд, але вони, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК, застосовуються виключно до «будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення», та не повинні застосовуватися до процесуального документу, яким є заява (повідомлення) про (вчинення) кримінальне правопорушення!          

Достатньо прочитати мою заяву, щоб зрозуміти те, що навіть при відсутності визначення її як заяви про кримінальне правопорушення, мною в неї було вказано достатньо обставин, які свідчать про вчинення працівниками поліції двох кримінальних правопорушень. Звертаю увагу на те (перед останній абзац відписки), що на погляд Гордона (як й поліцейських), якщо заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, за його (їх) «особистою думкою», не доцільні для розслідування, їх треба зазначати як «ЗВЕРНЕННЯ»?! Мабуть на думку Гордона та таких як він, таке визначення (фальсифікування назви документу) надає їм нібито «повноваження» порушувати відразу низку правових та конституційних норм, а саме: ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК, ст. 12 ЗУ «Про звернення громадян», ч. 2 ст. 19, ст. 40, ч. 1 ст. 55 та ч. 2 ст. 129-1 Конституції України (ст. 55, це щодо безпідставної відмови у доступі до кримінального правосуддя, що може відбуватися виключно через досудове розслідування).

            Останній абзац відписки Гордона, також є шедевром від особи з вищою юридичною освітою: «Прийняте рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством». Нагадаю, що слідчій приймає рішення у формі постанови (ч. 3 ст. 110 КПК). Виникає питання, де постанова пана Гордона? Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК пан слідчій Гордон у випадку не реєстрації моєї заяви про кр. правопорушення  вдався до бездіяльності. РІШЕННЯ про відмову у реєстрації в ЄРДР, не передбачено не тільки за КПК, а також за ЗУ «Про звернення громадян», на який він «з’їхав»! Так яке РІШЕННЯ у даному випадку прийняв ст. слідчій Гордон? Що можна сказати про цю відписку посадової особи, яка отримує значну державну зарплатню?! У трьох абзацах вищенаведеного «шедевру від ДБР» наведені витяги з діючого законодавства, а в п’яти останніх, що нібито по суті, надрукована суцільна маячня. Виникає питання, для десятків тисяч подібних в ДБР, в поліції, в НАБУ та прокуратурі, потрібен лікар або Августо Хосе Рамон Піночет Угарте, чи можливі інші варіанти?

Далі у частині третьої мова піде про «дуже цікави» судові рішення, постановлені суддями судів першої та апеляційної інстанції, за моєю скаргою, щодо оскарження бездіяльності слідчого ДБР.

                                                         Голова ГО «ІМПІЧМЕНТ»,

                                                                                                       пенсіонер МВС, майор міліції

Олег Мартиненко

Якщо є можливість, просимо фінансово підтримати «волонтерську» діяльність нашого ГО, яка полягає у піднятті питання, щодо проявів корупції з боку правоохоронців та суддів. В першу чергу мова про зловживання прокурорів та слідчих, через які принцип «невідворотності покарання» в Україні практично не діє, щодо до посадових осіб, які розкрадають держані кошти та державне майно. Крім публікацій, ми намагаємся здійснювати правовий вплив на корупціонерів та осіб, які їх захищають.

Картка Ощад.            № 4790 7299 5741 9666, або

Картка KredoBank     № 5355 1762 0197 8457.

Дрібна корупція від Львова до Києва (з 4-х частин, ч. 1)

Про дворічну епопею небажання виконувати свої посадові обов’язки.

Частина ПЕРША

Про четверту частину того, про що далі піде мова, мною вже розповідалося в оприлюдненої мною публікації у липні 2023 році. Після цього відбулося не тільки багато інших подій пов’язаних з цими обставинами, але й до цього додалися посадові особи з інших державних органів влади в Україні, тому є сенс у першої частині цій публікації стисло нагадати про що йшла мова.

Два рокі тому, мною в котрий раз був наведений конкретний приклад, коли поліцейські не виконують свої посадові обов’язки, а замість цього займаються шулерством з «кримінальною» статистикою, з метою покращення своїх службових показників. Щоб приховати порушення закону та прав громадян поліцейські та інші так звані правоохоронці готови надрукувати сотні аркушів фактично макулатури, тільки з однією метою – приховати свої протизаконні дії та не виправляти їх. Навіть кожний Генпрокурор, тобто вища посадова особа по нагляду за законністю у кримінальному провадженні, готовий написати будь яку маячню, щоб не діяти за Законом, коли мова йде про притягнення до кримінальної відповідальності «своїх». Копія однієї такої відповіді-відписки, за особистим підписом «борця з корупцією № 1» Юрія Луценка, на час займання ним посади Генпрокурора, у мене залишилася. Юрій Віталійович відверто прийняв сторону свого підлеглого корупціонера.

 В тому моєму депутатському (місцевих рад) зверненні повідомлені до ГПУ йшла мова про рейдерське захоплення організованим злочинним угрупованням (ОЗУ) 1774,5 га державних зрошувальних земель. Це ОЗУ діяло під лідерством пана Матіоса, який на час захоплення державних земель займав посаду головного військового прокурора України, тобто заступника Генпрокурора! Це рейдерське захоплення супроводжувалося вчиненням декількох злочинів. Пан Луценко надіслав в мою адресу відверту відписку, яка не відповідала діючому законодавству та Конституції. Він у даному випадку порушив три правових норми двох законодавств. 

            Повертаючись до основної теми, почну з того, що мова йде про прояви дуже «дрібної корупції» (не жарт), в яких крім Шевченківського відділу поліції № 1 м. Львів, «прийняли участь» «місцеве» львівське ДБР, судді місцевого та апеляційного суду загальної юрисдикції (м. Львова), обласна внутрішня безпека нацполіції, МВС та ОГПУ. Уточнюю, мова про небажання притягнути до кримінальної відповідальності особу, яка вчинила «кримінальний ПРОСТУПОК», а саме, - «злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей», що передбачене ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України (далі «КК»), за якою навіть не передбачено позбавлення волі. Це яскравий приклад, коли поліцейські через небажання погіршити свої статистичні «кримінальні показники», відмовляються  виконувати свої прями обов’язки та правові норми передбачені Кримінальним процесуальним кодексом (далі «КПК»). 

            Далі все у хронологічному порядку.

            04 листопада 2015 року, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова, за позовом Левченко Оксани, було зобов’язано Левченко Володимира (прізвища та ім’я змінені, далі Л.О. та Л.В.). сплачувати аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей (справа № 466/6775/15-ц). На початку 2016 року було відкрито виконавче провадження, на підставі вищезазначеного судового рішення.

            В осені 2020 року, практично через п’ять років після судового рішення та через злісну несплату аліментів гр-ом Л.В., Л.О. звернулася до поліції з заявою про кримінальне правопорушення. З отриманої нею відповіді (копія додається нижче) стає зрозуміло, що її вищезгадана заява, подана до поліції, не була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР), в порушення вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України.

           Зображення 1

Замість реєстрації в ЄРДР, заява про кримінальне правопорушення була зареєстрована в «єдиному обліку» (далі ЄО), який незаконно ведеться виключно у підрозділах поліції, та не має ніякого відношення до КПК.         

Звертаю увагу, що «перевірка» обставин викладених у заявах, повідомленнях про кримінальне правопорушення здійснюється у формі досудового розслідування (у даному випадку у формі дізнання), що повинне відбуватися виключно після реєстрації їх у ЄРДР, а не в ЄО, вигаданому керівниками МВС та затвердженого ним з перевищенням посадових повноважень.

З цій відповіді також випливає те, що поліцейські не змогли знайти та опитати «аліментника» Л.В., через виявилося, що в його діях відсутні ознаки кримінального проступку, «за думкою поліцейських»?! А також у цій відповіді зазначено про те, що через це, «підстав для внесення заяви Л.О. до ЄРДР не має». У той же час, частиною 1 ст. 214 КПК передбачена негайна реєстрацію заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення в ЄРДР, але це не повинно перевищувати 24 години. З вищенаведеної відповіді випливає, що замість реєстрації в ЄРДР, поліцейські проводили «дослідчу перевірку», навіть без реєстрації в своєму незаконно діючому ЄО.

            26 травня 2023 року Л.О. звернулася до ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області (Шевченківський район) з заявою про кримінальне правопорушення, чернетку якої склав для неї я, як правозахисник.

 Зображення 2       

            В поліції існує схема, щоб не реєструвати таки заяви про кримінальне правопорушення в ЄРДР. Для цього використовуються «службові підробки» шляхом яких, таки заяви реєструються у незаконно діючому ЄО. Для цього використовується заміна правових визначень. У даному випадку при незаконної реєстрації в журналі ЄО, замість поняття «заява про кримінальне правопорушення», було використане таке визначення, як «звернення», в талоні-повідомлені № 9516, це зазначено скорочено - «звер.» (копія додається нижче). Тобто, відбувається шахрайська «декриміналізація» такої «заяви» про кримінальне правопорушення, шляхом надання їй вигляду «звернення» за Законом «Про звернення громадян», замість визначення за КПК! Але це є порушенням ЗУ «Про звернення громадян», точніше ст. 12 цього Закону.

      Зображення 3. 

Замість зазначення ознак кримінального проступку, вказаних в заяві Л.О. – «Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів)» (ч. 1 ст. 164 КК України), шулера-поліцейські вказали про «невиплату аліментів громадянином Л.В.», тобто «декриміналізації» вже були піддані ознаки кримінального правопорушення, які поліцейські визначили у вигляді «цивільного спору»?! В масштабах країни це норма, і це сотні тисяч заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення прихованих від реєстрації в ЄРДР, при наявності встановлених осіб, які вчинили злочини.

Звертаю увагу, якби поліцейські зареєстрували заяву Л.О. належним чином, навіть у незаконно діючому ЄО, тобто вказали би ознаки кримінального правопорушення зазначеного в заяві та його попередню правову кваліфікацію, вони були б зобов’язані внести таке визначення до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІКС ІПНП). У такому випадку вони на протязі 24 годин були б зобов’язані перенести такі відомості до ЄРДР, щоб уникнути покарання. ІКС ІПНП таке фіксує та контролює. Саме для такої «декриміналізації» кримінальних правопорушень і існує ЄО, як «фільтр» для заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення, з метою не реєстрації недоцільних для розслідування кримінальних правопорушень в ЄРДР. Тобто, тих, які погіршують показники кримінальної статистики.

            Через те, що Л.О. 01.06.2023 року отримала так званий талон-повідомлення про реєстрацію в ЄО її заяви про кримінальне правопорушення, але ще 28.05.2023р. повинна була отримати витяг про таку реєстрацію в ЄРДР (за законом, КПК), який не отримала, 05.06.2023р. вона звернулася до слідчого судді Шевченківського райсуду м. Львова зі скаргою про оскарження «бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення» (що передбачене п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК).

Далі у частині другої мова піде про рішення суду та «сумлінну» службову діяльність ст. слідчого ДБР, спрямовану на захист корупціонерів з поліції.

                                                                                                       Голова ГО «ІМПІЧМЕНТ»,

                                                                                                       пенсіонер МВС, майор міліції

Олег Мартиненко

Якщо є можливість, просимо фінансово підтримати «волонтерську» діяльність нашого ГО, яка полягає у піднятті питання, щодо проявів корупції з боку правоохоронців та суддів. В першу чергу мова про зловживання прокурорів та слідчих, через які принцип «невідворотності покарання» в Україні практично не діє, щодо до посадових осіб, які розкрадають держані кошти та державне майно. Крім публікацій, ми намагаємся здійснювати правовий вплив на корупціонерів та осіб, які їх захищають.

Картка Ощад.            № 4790 7299 5741 9666, або

Картка KredoBank     № 5355 1762 0197 8457.

«Еще одно подтверждение того, что пуйло обезьянничает и подражает фюреру»

 

          На українській не вдалося знайти про цій вагон, тому далі російською, щоб ворогам також було зрозуміло!                                                                                                                                                          https://homsk.com/martin/kompenskij-vagon-peremiriya                                  

                Часть 1. Компьенский вагон перемирия.

            «Вагон перемирия», или «Компьенский вагон» — комичный символ франко-германских отношений. Из простецкого вагончика-ресторана, построенного во Франции в 1914 году, он превратился в эдакий сомнительный приз, который стороны вырывали друг у друга после завершения Первой мировой.                                                                                                                                     Для начала французы переоборудовали нашего скромного героя в штабной вагон маршала Фоша. Быть может, потому что там был хороший бар. И именно тут 11 ноября 1918 года было подписано Первое компьенское перемирие — соглашение о прекращении боевых действий в Первой мировой войне. Славный вагончик покатал президента Франции Мильерана, а затем его (вагон, а не президента) с почётом выставили в Доме инвалидов на Поляне перемирия. Но, обратите внимание, мы не случайно указали, что перемирие было первое. На этом приключения вагона не заканчиваются.

                 Немцы — народ не мстительный, но всё записывают. Уже в 1940 году педантичные тевтоны аккуратно выломали стену и вытащили чудо-вагон. Л — логика. Если его как-то установили в здании, то, быть может, надо спросить, как его туда внесли? И таким же макаром вынести? Нет, конечно: доминируй, властвуй, унижай!                                                                                           В общем, не просто так его вынесли. Настолько была сильна личная травма фюрера, что именно в этом вагоне было подписано Второе компьенское перемирие, согласно которому капитулировала уже Франция.

              Но и на этом история не заканчивается. В качестве военного трофея вагон доставили на всеобщее обозрение в Берлин, а потом отправили в Тюрингию, в город Рула. Там он и стоял себе тихонько до 1945 года, пока Советы и союзники не начали доминировать, властвовать и унижать уже немцев. Вот и представьте себе. Враг у ворот — апрель 1945-го. И в этот самый момент, когда пора готовить яд и бункер, от фюрера поступает самое что ни на есть ценное и стратегически важное указание солдатам СС. Сжечь Компьенский вагон! Вместо того чтобы этих солдат отправить на фронт, пусть лучше вагон сжигают. Страх объясним: а вдруг и Третьего компьенского перемирия не миновать? Французы — они такие, тоже всё старательно записывают. Пожалел Гитлер историографов и сжёг злополучный вагончик.

https://korrespondent.net/ukraine/4782155-v-op-predupredyly-rossyian-po-povodu-stambula

      Часть 2

«В ОП предупредили россиян по поводу Стамбула».                                                                                Все попытки российской стороны связать сегодняшний день с 2022 годом не сработают, отметил Андрей Ермак.                                                                                                                                           Россияне на текущей встрече в Стамбуле напрасно строят ассоциации с переговорами в 2022 году. Об этом сообщил руководитель Офиса президента Андрей Ермак в Телеграм в пятницу, 16 мая 2025г..                                                                                                                                            «Россияне хотят строить ассоциации с 2022 годом. Но всё, что связывает с этим переговоры, — это исключительно город Стамбул. И ничего больше. Все попытки россиян привязать сегодняшний день к 2022 году не сработают», - написал он.                                                             Накануне глава делегации РФ Владимир Мединский заявил, что российская делегация рассматривает нынешние переговоры в Стамбуле как продолжение прерванного в 2022 году мирного процесса, а также якобы обладает необходимыми компетенциями и полномочиями. 

                      

   Такая вот ещё одна «параллель» между Адольфом и вовой-гопником (пуйлом, бункерным, сказачным дятлом и т.п.). Но в сравнении с Адольфом на порядок или два трусливей! Хреново, когда огромная рабская страна постоянно оказывается в руках конченых мразей и моральных уродов в одной человеческой оболочке.                                                                                                Из публикаций «по теме».

Олег Мартиненко 

«Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 3)

     «Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 1) https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/02/2014-1.html , у кінці публікації пояснювальна записка. «Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 2) https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/03/2014-2.html

        Продовжуючи описання знищення нардепами статті 364 КК у 2014 році, за ініціативою фракції ВО «Батьківщина», необхідно нагадати, що у кінці другої частини цих публікацій, мова йшла про те, що за «особистою думкою» нардепа А. Кожем’якіна, кримінальна відповідальність «за зловживання» повинна наступати виключно у випадку наявності матеріальної шкоди. Витяг скріншот з пояснювальної записці, складеної цим нардепом у 2013 році.

        Під цим скріншотом, у частині другою, мною було зазначено про те, чому ні є обов’язковим заподіяння матеріальної шкоди через зловживання, для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. Крім того, є сенс навести приклади діянь (зловживання та перевищення) без наявності матеріальної шкоди, які за КК є кримінальними правопорушеннями.  

        Так, 14.07.2020 року Законом № 768-IX, до Кримінального кодексу була додана стаття 365-3, про кримінальну відповідальність за «Бездіяльність працівника правоохоронного органу щодо незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, лотерей», де передбачене покарання виключно позбавленням волі від 6 до 8 років! Про додання цієї дуже цікавої статті до КК, мною буде підготовлена окрема публікація. Саме цікаве те, що кримінальною відповідальністю за цією статтею, є фактичне зловживання службовим становищем (владою) шляхом бездіяльності. Тобто, у якось степені стаття 365-3 КК є «статтею-двійником» (використовую визначення А. Кожем’якіна, щодо статей 423 та 424 КК, про що буде далі) статті 364 цього Кодексу, але …, без визначення будь якої шкоди, для кваліфікації цього злочину?! Виникає питання до нардепів, за якою «методикою» визначається спричинена шкода за цим злочином? Крім того, передбаченим покаранням за статтею 365-3 КК, є позбавлення волі від 6 до 8 років (не зазначено про «ТЯЖКІ НАСЛІДКИ), суворіше ніж передбачено ч. 2 (останньою) ст. 364 цього Кодексу, де від 3 до 6, за «ТЯЖКІ НАСЛІДКИ»?!  

        Продовжуючи, треба навести диспозицію частини 1 статті 375 КК України, яка передбачала кримінальну відповідальність суддів з 2001 року по грудень 2020 року (про знищення цієї статті фракцією ОПЗЖ та відповідним Рішенням КСУ буде також окрема публікація), -  «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови». І тільки в частині другої цієї статті, ознаками злочину були: «спричинення тяжких наслідків» або «вчинення цього злочину з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах». Суть цього порівняння у тому, що на протязі більш ніж 19 років, до кримінальної відповідальності можна було притягнути суддю, «за постановлення ним завідомо неправосудного (незаконного, необґрунтованого, зазначено у спрощеному сенсі) судового рішення! У той же час, прокурор чи слідчий не несли та не несуть кримінальну відповідальність, наприклад, за винесення «завідомо незаконної» чи «завідома необґрунтованої» постанови, навіть при наявності спричинення мільйонних збитків фізичної або юридичної особі?! Може хто не розуміє, але це є нормою для українського законодавства! Треба також зауважити про те, що до змін внесених до ст. 364 КК законами 2014 року, така кримінальна відповідальність існувала на законодавчому рівні, але практично її не застосовували, виключно через корупційну складову з боку прокурорів.

         За доводами Кожем’якіна щодо «об’єднання» третіх частин статей 364 та 365, в «одну третю» статті 365 (все стосується КК), він зазначив наступне (нижче скріншот):

         Зазначене у вищенаведеному скріншоті, є дуже яскравим прикладом чергового пересмикування фактів, з метою просування об’єднання «правоохоронних» зловживань з перевищеннями. По-перше, на час подання зазначеної вище пояснювальної записці до ВР України, вже діяв КПК України 2012 року, у правових нормах якого вже не було передбачено порушення кримінальних справ. По-друге,  фальсифікація доказів, є окремим видом злочину – «службова підробка», відповідальність за який передбачена ст. 366 КК України. У більшості випадків, фальсифікування доказів у кримінальних провадженнях використовується для подальшого зловживання з метою прийняття необґрунтованого рішення, що також повинно вказувати на «навмисність» його вчинення (тобто, завідомо необґрунтоване)  По-трете, у переважної більшості випадків порушення кримінальних справ до 2012 року, закриття кримінальних справ (до 2012 року) або закриття кримінальних проваджень, це «класика зловживань», а не перевищень. «Перевищення» у кримінальному процесі, це у більшості випадків дуже очевидне правопорушення. У той же час «зловживання», наприклад, прийняття необґрунтованих рішень, або навмисне не прийняття обґрунтованих рішень (не виконання своїх службових обов’язків –бездіяльність), саме це є «класикою зловживань» не тільки у кримінальному процесі та судочинстві, але й у інших сферах службової діяльності державних службовців.

         «Шулерство» Кожем’якіна з маніпуляціями кримінальними «зловживанням» та «перевищенням» очевидне. Фактичне знищення ст. 364 КК України, та частково статті 365 цього Кодексу переслідувало одну мету – безпідставна (корупційна) реабілітація засуджених за цими статтями Ю. Луценка та Ю. Тимошенки, що на мій погляд мало та по теперішний час має тяжкі наслідки відносно всьому Українському суспільству та державних інтересів! Звертаю увагу, я не про те що реабілітували, а про те, що знищили саму «антикорупційну» статтю з КК України. Краще би політична команда Ю. Тимошенки дала би хабарі членам колегії суддів Верховного суду України, для перегляду відповідних кримінальних справ за «нововиявленими обставинами» (сфальсифікував таки обставини), з постановленням виправдувального вироку. Багато хто скаже, так це ж низка особливо тяжких злочинів. Не заперечую, але це не було би такою шкодою для правопорядку, тобто для Суспільства та держави, як це відбулося через прийняття зазначених вище законів.

            Для повного розуміння «багатоходівкі» від фракції ВО «Батьківщина» ВР України у 2014 році, щодо прийняття «корупційних законів від 21.02. та 13.05.2014, потрібно звернути увагу на інше політичне шахрайство цих політиків. Мова про виключення з кримінального кодексу «військових» статей 423 та 424. Само по собі, це було прикриттям того, що нібито диспозиції статей 364 та 365 КК «змінювали» не заради Луценка та Тимошенки, а лише з метою «удосконалення Кримінального кодексу».

            Але, якщо подивитися на підстави виключення ст. ст. 423 та 424 з КК, які зазначені у пояснювальної записці Кожем’якіна, то стане зрозуміло, що це була чергова маячня (нижче скріншот).:

             Тобто, мова в записці про те, що для військових «зловживань», замість знищеної ст. 423 повинна застосовуватися ст. 364, а для «перевищень», замість знищеної статті 424, стаття 365 (все стосується КК). По-перше, почну з того, що кримінальна відповідальність за статтею 365 КК («перевищення») з 2014 року, стала розповсюджуватися виключно на «працівників правоохоронних органів». Тобто «перевищення» військовими перестало бути злочином?! Вже трохи більш ніж через рік, оновлений склад нардепів прийняв Закон № 290-VIII від 07.04.2015, яким «ПОНОВИВ» кримінальну відповідальність військових за «перевищення», шляхом доповнення КК України статтею 426-1. Це відбулося нібито через «ПОМИЛКОВЕ ВИКЛЮЧЕННЯ» ст. 424 з КК України?! «Прирівнювання» у КК ст. 423 («військове зловживання») до ст. 364, також є «законодавчим шахрайством» від нардепів. Кримінальна відповідальність за частиною 3 ст. 364, нібито «перейшла» до частини 3 статті 365, шляхом «об’єднання» з нею. Про це зазначено у записці Кожем’якіна, та відбулося за Законом від 21.02.2014, через виключення частини 3 з статті 364. Тобто, «зловживання» стало тім самим, що й «перевищення», що є повною маячнею. Але виникає інше питання, куди «перейшла» частина 3 статті 423 («військове» зловживання, «вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці»), де покаранням було позбавлення волі від 5 до 10 років?! Ще раз нагадаю, у ст. 364 КК тільки дві частини, друга передбачає позбавлення волі від 3 до 6 років, а третя нібито стала застосовуватися виключно відносно правоохоронців, як «перевищення»?!. Відповідь, - «за рашинським кораблем».

            З цього всього виникає основне питання до інших нардепів, які ні були «протимошенківські», - вони голосували за закони від 21.02.2014 № 746-VII та від 13.05.2014 № 1261-VII через отримання хабарів, чи їх розвели як лохів???

            У якості інформації, необхідно зазначити, що у жовтні 2019 року мною було направлено депутатське звернення (депутата Каховської райради VІІ скликання) до Президента та ВР України, з проханням скасувати зміни до ст. 364 КК України, які відбулися за законами № 746-VII від 21.02.2014 та № 1261-VII від 13.05.2014. Копія відповіді з ВР України нижче.

       

Вже 18.12.2019 року у ВР України було зареєстровано відповідний законопроект, поданий до ВР України Президентом О. Зеленським.

Весь цинізм цієї «події» у тому, що пройшло більше ніж п’ять років з часу подання зазначеного законопроекту на розгляд та для прийняття відповідного Закону, але законопроект № 2621 від 18.12.2019 так і не став Законом?! Тобто, «монобільшість» чомусь «ПОКЛАЛА» на свого «лідера». Погоджуюся з тим, що їх лідер може боротися тільки з зовнішніми ворогами, «своїх», внутрішніх ворогів України він покриває. Що можна казати про таку ситуацію у владі? Варіанти: користь, тупість, недбалість, незручно роздовбати друзів тощо.   Доречи, є ще відносно «свіжа» відповідь на моє нещодавнє звернення від ГО до ВРУ, щодо тяганини внесення змін до ст. 364 КК. Нема сенсу її цитувати, додаю її копію.

Мова у відповіді йде про «включення законопроекту № 2621 від 18.12.2019 до плану роботи 12 сесії ВР України ІХ скликання. На сьогодення, з лютого 2025 року почала роботу 13 сесія. Відповідний закон, щодо внесення змін до ст. 364 КК не прийнятий. Але ні у Президента, а ні у нардепів не виникло бажання повністю скасувати відверто корупційні закони № 746-VII та № 1261-VII. У них вистачило сміливості тільки на «дуже потужні» намагання внести зміни лише до п. 3 примітки статті 364 КК, про визнання зловживання злочином через спричинення «не грошової істотної шкоди»?! У той же час, «тяжкими наслідками» за частиною другою ст. 364 КК та пунктом 4 примітки до цієї статті, повинно залишитися тільки грошове вимірювання таких «наслідків»?! Навіть такі «дрібні» зміни до статті 364, не можуть зробити політичні імпотенти з ВР України! Закон який вони не можуть прийняти на протязі більш ніж 5 років, у тому вигляді, в якому є відповідний законопроект до нього, практично не буде мати серйозний вплив на антикорупційну діяльність правоохоронців та суддів! Це «вчорашній день». Ми, ГО, запропонували радикальні антикорупційні зміни до КК та КПК, що у якості пропозиції надіслали Президенту та нардепам, але про це окремо.

Чи можна боротися з розкраданнями державного майна, якщо це основний засіб незаконного збагачення не тільки крадіїв держслужбовців, але й прокурорів та інших так званих правоохоронців, які безкарно отримують частину викраденого за непритягнення винних до кримінальної відповідальності (безкарні зловживання). Це дуже нагадує трофобіоз у природі, коли мурахі отримують їжу, яка виділяється попелицями (буквально доять їх) та захищають їх, коли ті знищують рослини.

В Україні практично не існує реальної боротьби з корупцією, існує імітації такої боротьби, що фактично є популізмом!

Ця публікація викладена у відносно спрощеної формі для більшого охоплення громадян, з метою розуміння одного із основних коренів корупції.       

Далі буде.

Просимо розповсюджувати ці публікації (далі буде про інші корупційні зміни до КК та КПК України) для розуміння корупційного коріння у правоохоронної діяльності в нашої країні.

Ви можете матеріально підтримати нас (ГО) у антикорупційної діяльності, шляхом переказу незначних грошових коштів на банківську карку MasterCard Instant UAH 5355 1762 0197 8457.  (канцтовари, пересилка звернень, втрата значного часу на моніторинг та складання звернень та публікації, замість роботи на самих себе).

Голова ГО «Імпічмент»

Олег Мартиненко

«Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 2)

     Продовжуючи тему політичної корупції нардепів у 2014 році, необхідно навести фото із інтернету, на якому відображені люди з плакатами проти корупції. Може ця акція мала іншу мету, але це не головне для цій моєї публікації.

       Не «хабарі вбивають Україну», а в першу чергу її вбивають зловживання у кримінальному провадженні, з боку правоохоронців та суддів! Тому ті хто повинні «сидіти» в місцях позбавлення волі за розкрадання держави коштів та майна, залишаються не покараними, через корупційні прояви прокурорів та слідчих. Саме прокурори та слідчі правоохоронних органів беруть хабарі за необґрунтоване (безпідставне) закриття кримінальних проваджень (за закриття кримінальних справ, брали до 2012 року ) з мільйонними збитками, «обнулюючі» принцип «невідворотності покарання»! Тобто, зазначені посадові особи фактично стають співучасниками розкрадань бюджетних коштів, маючі «законодавчій імунітет», щодо вчинення ними таких зловживань.

Щодо порівняння хабарів та зловживань, головним у цьому, є те, що коли дві сторони (слідчий та підозрюваний, або обвинувачений) зацікавлені у одержанні та дачі хабара, таку подію просто неможливо виявити та юридично зафіксувати, тобто, затримати хабарника у час одержання хабара. На мій погляд, у кращому випадку із 1000 таких зловживань, тільки у одному з них, можна затримати слідчого при одержані хабаря. Прокурора взагалі не можливо, якщо він в добрих стосунках зі своїми керівниками, які їх своєчасно попереджають про негласні дії оперативників, які скеровані на затримання прокурора в час отримання ним хабара. А без прокурора, просто не можливо отримати дозвіл на проведення такого затримання. З іншого боку, наприклад, винесення посадовою особою, яка проводить досудове розслідування, завідомо необґрунтованої постанови про закриття кримінального провадження, само по собі є доказом такого зловживання. Саме тому, така завідомо необґрунтована постанова може бути основним доказом «кримінального зловживання» (кримінальної корупції). Останні 10 - 15 років в Україні, прокурори та слідчі мають необмежені можливості безкарно зловживати владою у час проведення ними досудового розслідування, і це стосується не тільки закриття кримінальних проваджень (кримінальних справ). Що такі «зловживання» ні є «безкорисними», зрозуміло навіть звичайної людині, але рівень боротьби з такими корупційними проявами дорівнює нулю. Виникає питання, як можна боротися з корупцією, якщо такі зловживання ні є порушенням Кримінального Закону?! Це не прогалини у діючому законодавстві, це «чорна діра» в ньому!

Повертаючись до внесення змін до ст. 364 КК у 2014 році, не можу стверджувати те, що ця стаття була навмисно практично знищена на користь прокурорів, інших правоохоронців та інших посадових (службових) осіб. Але, що це було зроблено на користь Ю. Луценка, це не виникає будь яких сумнівів, якщо ознайомитися з відповідною пояснювальною запискою нардепа. Зміни внесені до ст. 364 КК у 2014 році, вже де-юре сталі «дозволом» для безкарного «прокурорського свавілля» у кримінальному проваджені, і не тільки прокурорського. 

Мною вже було зазначене про те, закони від 21.02.2014 № 746-VII та від 13.05.2014 № 1261-VII, про внесення змін до ст. 364 КК, є відверто корупційні, тобто були прийняти на користь своїх однопартійців та політичних колег. Тому мені необхідно надати докази, що ці закони були прийти безпідставно, точніше на підставі повної маячні, яка була наведена «нардепом» А. Кожем’якіним, у складеної ним пояснювальної записці, доданої до відповідних законопроектів, які стали законами № 746-VII та № 1261-VII. Тому далі мною публікуються скріншоти-витягі з зазначеної пояснювальної записці з моїми коментарями до зазначеного в них. 

    По-перше, для «тих, хто наживається на державної казні», тобто, це «привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем», кримінальна відповідальність передбачена частинами 2 – 5 статті 191 Кримінального кодексу (далі КК). По-друге, «політичні опоненти» (якщо вони не «підпадають під дію» ч. 2 ст. 19 Конституції України) чи «бізнес конкуренти», ні є суб’єктами для притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 364 КК. Щоб це зрозуміти, достатньо прочитати диспозицію частини 1 статті 364 КК та пункті 1, примітки до цієї статті Кодексу. Під дію цієї статті підпадали виключно службові особи (у більшості випадків посадові особи), як суб’єкти такого злочину. Також у примітці визначено, хто саме є такими особами. По-трете, «прокурори» можуть «зловживати будь якою статтею» із зазначених у КК, для здійснення тиску на будь яку службову особу, на бізнес, на «політичного опонента», на суддю або навіть на звичайну людину. Штучне створення обставин злочинів, пов’язаних з наркотичними речовинами та незаконним поводження зі зброєю, це також статті, які можна «витягати з шухляди». І що, через це потрібно скасувати таку кримінальну відповідальність?!

У подальшому у цієї, записці А. Кожем’якін зазначив наступне: 

        Щодо наведеного у двох скріншотах, що вище. По-перше, треба зрозуміти те, що злочинні дії, такі як «зловживання» та «перевищення», це не один й той самий злочин (ознаки злочину). Тобто, з вищенаведеного Кожем’якіним випливає те, що тільки правоохоронці можуть вчиняти злочин у вигляді перевищення службового становища (влади), а інші посадові (службові) особи, такий злочин вчинити не можуть?! Це відверта маячня. Якщо подивитися на назви та диспозиції статті 370 КПК України, статті 263 ЦПК України та статті 242 КАСУ, які визначають законність та обґрунтованість судових рішень в різного виду судових проваджень, то можна їх застосувати для визначення «зловживання» та «перевищення». Так, перевищенням, є дії які порушують діюче законодавство, у тому числі це дії, які вчинені за межами повноважень службової (посадової) особи, яка вчиняє таки дії чи приймає таке рішення. У той же час, зловживання, це наприклад, прийняття необґрунтованого рішення, яке не відповідає обставинам (доказам) у справі за якою приймається таке рішення відповідною службовою (посадовою) особою. Зрозуміло, що безпідставна бездіяльність службової особи не може бути перевищенням, а є «пасивним зловживанням», що також може бути кримінальним правопорушенням відповідно до статті 11 КК України. Тобто, зловживання (дії чи бездіяльність), не несе у собі порушення закону. Через зазначене вище, виникає питання, що порушувати закони можуть тільки правоохоронці?

По-друге, вказуючи про те, що шкода повинна вимірюватися виключно у завданні матеріальних збитків, нардеп відверто злукавив. При складені зазначеної записці та відповідного законопроекту, їх автор послався на статтю 19 Конвенції ООН проти корупції, але при цьому він повністю проігнорував правову норму зазначену у частині 2 статті 3 цій Конвенції, де вказано: «… не обов'язково, щоб у результаті вчинення зазначених у ній злочинів були завдані збитки або шкода державному майну. …». В той же час, після прийняття законів у 2014 році, у частині першої статті 364 КК України «істотною шкодою» стала вважатися шкода, яка виключно вимірюється в грошовому розмірі, а саме для визнання злочину, вона повинна у сто разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян (на теперішний час, це більше 151400 грн.)?! «Тяжкими наслідками», за частиною другою ст. 364 КК України та за пунктом 4 примітки до цієї статті, є шкода яка у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (тобто більше 378500 грн. на 2024 – 25 р.р.). Звертаю увагу, що за цими статтями, наприклад загибель людини або її каліцтво, ні є навіть «істотною шкодою», а тім паче «тяжкими наслідками»!!! Це також стосувалося частин 1 та 3 статті 365 КК України. Також, через зміни до примітки у статті 364 КК України у 2014 році, за ст. 367 цього Кодексу («службова недбалість»), загибель людини, через недбалість посадової особи, не вважалася злочином з травня 2014 року до 08.11.2023 року!!! Виникає ще одне питання, скільки виключного цинізму у таких нардепів та є у них взагалі якісь моральні якості, якщо вони приймають таки закони, де загибель людини не вважається навіть «істотною шкодою», не кажучи про «тяжкі наслідки». Тобто, вартість життя звичайного громадянина для так званих «нардепів», менше ніж 4 тис. доларів США?!

Ця публікація викладена у відносно спрощеної формі для більшого охоплення громадян  вищевикладеним нами.       

Далі буде.

Просимо розповсюджувати ці публікації (далі буде про інші корупційні зміни до КК та КПК України) для розуміння корупційного коріння у правоохоронної діяльності в нашої країні.

Ви можете матеріально підтримати нас (ГО) у антикорупційної діяльності, шляхом переказу незначних грошових коштів на банківську карку MasterCard Instant UAH 5355 1762 0197 8457.  

Голова ГО «Імпічмент»

Олег Мартиненко

 

Витяг з пояснювальної записці оприлюднено після публікації за посиланням - https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/02/2014-1.html або http://www.impeachment.org.ua/news/2025-02-19-279

«Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 1)

Почну з того, що мова піде не про «пропуйловських ригів» (про них буде окремо), а про так званих народних депутатів, нібито «європейського орієнтації», які на початку 2014 року створили на Майдані у Києві VIP-трибуну, та «окупували» її на весь час її існування. Знаходячись на цій трибуні, вони чомусь не розповіли, який корупційний закон вони прийняли 21.02.2014, у час масової загибелі протестуючих та на початку захоплення Криму рашисткими окупаційними військами. Наприклад, я, як правозахисник, узнав про це через роки і відразу звернувся до ВР України з відповідним зверненням, про що у наступної публікації.

Треба зазначити, що за моєю особистою думкою Майдан-2014 не можна розглядати, як підставу до зміни влади, а тем паче як державний переворот. Виникає питання, як пуйло може називати «втечу одного великого за розмірами кнура» державним переворотом?! Але це окрема тема.

Далі мова піде про зміни до Кримінального кодексу, які відбулися в інтересах двох осіб?!

Влада януковича, у час його президенства, можливо використовуючи принцип «вибіркового правосуддя», засудила до реальних строків позбавлення волі Ю. Тимошенку, Ю. Луценка та декілька інших осіб, які на 2010 – 2013 рока виявилися «опозиційними політиками». Застосуванням терміну «вибіркове правосуддя», я не намагаюся виправдовувати засуджених режимом януковича екс-високопосадовців. Питання у тому, що інкриміновані цим особам злочини, безкарно вчинялися та вчиняються державними службовцями, якщо не сотнями тисячами епізодів на рік, то десятками тисяч точно. Будь яка влада України, практично не засуджувала та не засуджує по теперішний час «своїх рішал», через «недоцільність». І це не мої «міркування на дивані», а мова про зафіксоване на відео самовикриття високопосадовця-правоохоронця, у часи президенства Петра Порошенка та публікація полковника поліції про корупцію в апараті МВС. Вважаю, що при владі Володимира Зеленського нічого не змінилося (про все це у наступних публікаціях). 

Продовжуючи тему змін до КК, необхідно зазначити, що на початку 2013 року, з метою реабілітації Ю. Тимошенки та Ю. Луценка, нардепи А. Кожем’якін та О. Турчинов, стали намагатися внести зміни до Кримінального кодексу України (далі КК). Тобто, вони вирішили змінити диспозиції статей зазначеного Кодексу так, щоб дії які були інкриміновані Тимошенко та Луценко, як злочинні, перестали відповідати ні одному з ознак злочинів, які перераховані у КК?! З цією метою було складено відповідний законопроект та пояснювальна записка (практично весь текст пояснювальної записки додається у кінці цієї публікації, після зазначення її автора). Але у влади знаходилася команда януковича, яка послала «новаторів» у всім відомому напрямку.

Основні ініціатори змін до КК:

На користь кого відбулися зміни до КК

Після зміни «політичної ситуації» в країні та у самий розпал Майдану, корупційний законопроєкт було протягнуте через голосування у ВР України, що відбулося 21 лютого 2014 року, прийняттям Закону № 746-VII, який підписав О. Турчинов, як голова ВРУ, та як Виконуючий обов'язки Президента (до цього, він разом з А. Кожем’якіним готував відповідний корупційний законопроект). Тобто, у час подій захоплення Криму рашистами, нардепи були зайняти проблемою продовження політичної кар’єри своїх колег?!

Законом № 746-VII, під виглядом імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» була знищена частина третя статті 364 КК України, яка передбачала кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, працівником правоохоронного органу. Покарання за вчинення цього злочину було дуже сурове від 5 до 10 років позбавлення волі?! Передбачена частиною 3 статті 364 КК кримінальна відповідальність нібито було «перенесена», у частину 3 статті 365 цього Кодексу (що свідчить з пояснювальної записці та змін до ст. 365 КК)?! Це повна маячня, і у наступної публікації (частині 2), я доведу це. Також, зазначеним Законом, до частини 1 статті 364 КК України внесли зміни, якими була передбачена обов’язкова мета цього злочину (ознак злочину), «отримання неправомірної вигоди, за вчинене зловживання»?! Тобто, стало потрібним доказувати отримання такої вигоди, крім факту явно вчиненого зловживання?!

В пояснювальної записці А. Кожем’якіна, було зазначене наступне, - «…Треба відмовитися від притягнення до відповідальності за зловживання, яке не принесло незаконної користі і не мало тяжких наслідків, а лише сприяло задоволенню «інших особистих інтересів. Адже це формулювання дозволяє вважати злочином будь-який свідомий крок будь-якого посадовця». Цей вислів А. Кожем’якіна не відповідає правовим нормам, які зазначені у «Конвенції ООН проти корупції», на яку послався цій, так званий нардеп, у назві зазначеної записці та проекту закону.

Крім того, цим же Законом № 746-VII були внесені інші зміни до КК України, а саме (скріншот вище):

     1. Змінена назва та диспозиція статті 365 КК України, з «Перевищення влади або службових повноважень» на «Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу». З цього випливає, що тільки правоохоронець повинен нести кримінальну відповідальність за перевищення влади чи службового становища. Якщо сприймати цю зміну до ст. 365 КК, через зазначене А. Кожем’якіним у його пояснювальної записці, то «тандем 364-ї та 365-ї статей КК в їхньому нинішньому вигляді – це «козир», якого влада може витягнути в будь-який зручний для неї момент задля юридичного прикриття політичної сваволі». А також з цієї записці випливає те, що за статтею 364 КК потрібно карати казнокрадів (дослівно, «ст. 364 дозволяє не лише притягати до відповідальності тих, хто нажився на державній казні. Цю статтю завжди може витягнути «з шухляди» прокурор, якому дали завдання нейтралізувати політичного опонента чи бізнес конкурента»), а за ст. 365 цього Кодексу тільки правоохоронців, які «знущаються над підозрюваними, застосовують незаконні методи ведення слідства, в тому числі насильство, незаконно порушують кримінальні справи, фальсифікація доказів тощо».  

    2. З КК України були виключені статті 423 та 424 (Розділі КК щодо злочинів військовослужбовців), які відповідно передбачали кримінальну відповідальність військових за «Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем» та за «Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень», через ті підстави, що вони нібито були «нормами-двійниками статей 364 та 365» (так зазначено у пояснювальної записці А. Кожем’якіна)?! Що насправді було пересмикуванням фактів та приховуванням справжньої мети Закону № 746-VII від 21.02.2014. Через ці зміни до ст. 365, Тимошенко перестала бути суб’єктом цього злочину.

            До цього треба додати, що саме у час захоплення рашинськими окупантами ВР Криму, 28 лютого 2014 року було прийнято ще один закон, для продовження політичної кар’єри Ю. Тимошенки та Ю. Луценка, а саме Закон № 839-VII «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини» (не зрозуміло об’єднання рішень ЄСПЛ, у загальний для всіх Закон). Якщо утрирувати, то можна сказати, що в час захоплення Криму В.о. Президента, голова ВР та нардепи були зайняти реабілітацією свої колег!

            …Прийняттям Закону від 21.02.2014, № 746-VII, «знущання» над самою антикорупційною статтею КК України (ст. 364) з боку нардепів, голови ВР та В.о. Президента не закінчилося.

            13 травня 2014 року Закон № № 1261-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України», до КК України були внесені ще зміни, але я буду казати про зміни до ст. 364 цього Кодексу. Точніше зміни були внесені до пунктів 3 та 4 примітки до цієї статті. З цих пунктів були вилучили таке визначення, як «… якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків …».

            Таким чином, через дві зазначених зміни до статті 364 (21.02 та 13.02.2014), для слідства виникла необхідність обов’язково доводити наявність події отримання неправомірної вигоди та заподіяння «істотної шкоди» через зловживання службовим становищем або владою, або через те саме «тяжких наслідків», що повинно вимірюватися виключно матеріальними збитками»?! Заподіяння шкоди чи тяжких наслідків через зловживання, що не можливо виміряти грошима, це вже перестало бути злочином?!

            Крім того, на теперішний час «істотною шкодою» за частиною 1 статті 364 КК, є шкода, яка повинна перевищувати 151 400 грн.! Тяжкі наслідки за другою частиною цієї статті, це матеріальна шкода більш ніж 378 500 грн.! Про життя людини, її каліцтво, або інші наслідки через зловживання, які не можливо «перекласти» у гроші (прями збитки), мова не йде! Питання, для якого відсотка населення України, заподіяна шкода у 150 000 грн., ні є «істотною».

            Є багато обговорень в Інтернеті диспозиції статті 364 КК України, і є така думка, що з ст. 364 зробили практично «дубль» статті 191 цього Кодексу.  

            Якщо підсумувати щодо внесених змін до ст. 364 КК, прийнявши до уваги викладене у пояснювальної записці А. Кожем’якіна, виявляється що для того, щоб прокурори та слідчі (інші правоохоронці) не зловживали владою (службовим становищем), ВР скасувала для них кримінальну відповідальність за зловживання?!   

Зазначені вище зміни до ст. 364, суттєво торкнулися ще статей 365 та 367 КК України, але про це у продовжені цієї публікації та про інше, у тому числі про наші звернення до Президента та до голови ВР України. 

Голова ГО «Імпічмент»

О. Мартиненко