«Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 3)

     «Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 1) https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/02/2014-1.html , у кінці публікації пояснювальна записка. «Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 2) https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/03/2014-2.html

        Продовжуючи описання знищення нардепами статті 364 КК у 2014 році, за ініціативою фракції ВО «Батьківщина», необхідно нагадати, що у кінці другої частини цих публікацій, мова йшла про те, що за «особистою думкою» нардепа А. Кожем’якіна, кримінальна відповідальність «за зловживання» повинна наступати виключно у випадку наявності матеріальної шкоди. Витяг скріншот з пояснювальної записці, складеної цим нардепом у 2013 році.

        Під цим скріншотом, у частині другою, мною було зазначено про те, чому ні є обов’язковим заподіяння матеріальної шкоди через зловживання, для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. Крім того, є сенс навести приклади діянь (зловживання та перевищення) без наявності матеріальної шкоди, які за КК є кримінальними правопорушеннями.  

        Так, 14.07.2020 року Законом № 768-IX, до Кримінального кодексу була додана стаття 365-3, про кримінальну відповідальність за «Бездіяльність працівника правоохоронного органу щодо незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, лотерей», де передбачене покарання виключно позбавленням волі від 6 до 8 років! Про додання цієї дуже цікавої статті до КК, мною буде підготовлена окрема публікація. Саме цікаве те, що кримінальною відповідальністю за цією статтею, є фактичне зловживання службовим становищем (владою) шляхом бездіяльності. Тобто, у якось степені стаття 365-3 КК є «статтею-двійником» (використовую визначення А. Кожем’якіна, щодо статей 423 та 424 КК, про що буде далі) статті 364 цього Кодексу, але …, без визначення будь якої шкоди, для кваліфікації цього злочину?! Виникає питання до нардепів, за якою «методикою» визначається спричинена шкода за цим злочином? Крім того, передбаченим покаранням за статтею 365-3 КК, є позбавлення волі від 6 до 8 років (не зазначено про «ТЯЖКІ НАСЛІДКИ), суворіше ніж передбачено ч. 2 (останньою) ст. 364 цього Кодексу, де від 3 до 6, за «ТЯЖКІ НАСЛІДКИ»?!  

        Продовжуючи, треба навести диспозицію частини 1 статті 375 КК України, яка передбачала кримінальну відповідальність суддів з 2001 року по грудень 2020 року (про знищення цієї статті фракцією ОПЗЖ та відповідним Рішенням КСУ буде також окрема публікація), -  «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови». І тільки в частині другої цієї статті, ознаками злочину були: «спричинення тяжких наслідків» або «вчинення цього злочину з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах». Суть цього порівняння у тому, що на протязі більш ніж 19 років, до кримінальної відповідальності можна було притягнути суддю, «за постановлення ним завідомо неправосудного (незаконного, необґрунтованого, зазначено у спрощеному сенсі) судового рішення! У той же час, прокурор чи слідчий не несли та не несуть кримінальну відповідальність, наприклад, за винесення «завідомо незаконної» чи «завідома необґрунтованої» постанови, навіть при наявності спричинення мільйонних збитків фізичної або юридичної особі?! Може хто не розуміє, але це є нормою для українського законодавства! Треба також зауважити про те, що до змін внесених до ст. 364 КК законами 2014 року, така кримінальна відповідальність існувала на законодавчому рівні, але практично її не застосовували, виключно через корупційну складову з боку прокурорів.

         За доводами Кожем’якіна щодо «об’єднання» третіх частин статей 364 та 365, в «одну третю» статті 365 (все стосується КК), він зазначив наступне (нижче скріншот):

         Зазначене у вищенаведеному скріншоті, є дуже яскравим прикладом чергового пересмикування фактів, з метою просування об’єднання «правоохоронних» зловживань з перевищеннями. По-перше, на час подання зазначеної вище пояснювальної записці до ВР України, вже діяв КПК України 2012 року, у правових нормах якого вже не було передбачено порушення кримінальних справ. По-друге,  фальсифікація доказів, є окремим видом злочину – «службова підробка», відповідальність за який передбачена ст. 366 КК України. У більшості випадків, фальсифікування доказів у кримінальних провадженнях використовується для подальшого зловживання з метою прийняття необґрунтованого рішення, що також повинно вказувати на «навмисність» його вчинення (тобто, завідомо необґрунтоване)  По-трете, у переважної більшості випадків порушення кримінальних справ до 2012 року, закриття кримінальних справ (до 2012 року) або закриття кримінальних проваджень, це «класика зловживань», а не перевищень. «Перевищення» у кримінальному процесі, це у більшості випадків дуже очевидне правопорушення. У той же час «зловживання», наприклад, прийняття необґрунтованих рішень, або навмисне не прийняття обґрунтованих рішень (не виконання своїх службових обов’язків –бездіяльність), саме це є «класикою зловживань» не тільки у кримінальному процесі та судочинстві, але й у інших сферах службової діяльності державних службовців.

         «Шулерство» Кожем’якіна з маніпуляціями кримінальними «зловживанням» та «перевищенням» очевидне. Фактичне знищення ст. 364 КК України, та частково статті 365 цього Кодексу переслідувало одну мету – безпідставна (корупційна) реабілітація засуджених за цими статтями Ю. Луценка та Ю. Тимошенки, що на мій погляд мало та по теперішний час має тяжкі наслідки відносно всьому Українському суспільству та державних інтересів! Звертаю увагу, я не про те що реабілітували, а про те, що знищили саму «антикорупційну» статтю з КК України. Краще би політична команда Ю. Тимошенки дала би хабарі членам колегії суддів Верховного суду України, для перегляду відповідних кримінальних справ за «нововиявленими обставинами» (сфальсифікував таки обставини), з постановленням виправдувального вироку. Багато хто скаже, так це ж низка особливо тяжких злочинів. Не заперечую, але це не було би такою шкодою для правопорядку, тобто для Суспільства та держави, як це відбулося через прийняття зазначених вище законів.

            Для повного розуміння «багатоходівкі» від фракції ВО «Батьківщина» ВР України у 2014 році, щодо прийняття «корупційних законів від 21.02. та 13.05.2014, потрібно звернути увагу на інше політичне шахрайство цих політиків. Мова про виключення з кримінального кодексу «військових» статей 423 та 424. Само по собі, це було прикриттям того, що нібито диспозиції статей 364 та 365 КК «змінювали» не заради Луценка та Тимошенки, а лише з метою «удосконалення Кримінального кодексу».

            Але, якщо подивитися на підстави виключення ст. ст. 423 та 424 з КК, які зазначені у пояснювальної записці Кожем’якіна, то стане зрозуміло, що це була чергова маячня (нижче скріншот).:

             Тобто, мова в записці про те, що для військових «зловживань», замість знищеної ст. 423 повинна застосовуватися ст. 364, а для «перевищень», замість знищеної статті 424, стаття 365 (все стосується КК). По-перше, почну з того, що кримінальна відповідальність за статтею 365 КК («перевищення») з 2014 року, стала розповсюджуватися виключно на «працівників правоохоронних органів». Тобто «перевищення» військовими перестало бути злочином?! Вже трохи більш ніж через рік, оновлений склад нардепів прийняв Закон № 290-VIII від 07.04.2015, яким «ПОНОВИВ» кримінальну відповідальність військових за «перевищення», шляхом доповнення КК України статтею 426-1. Це відбулося нібито через «ПОМИЛКОВЕ ВИКЛЮЧЕННЯ» ст. 424 з КК України?! «Прирівнювання» у КК ст. 423 («військове зловживання») до ст. 364, також є «законодавчим шахрайством» від нардепів. Кримінальна відповідальність за частиною 3 ст. 364, нібито «перейшла» до частини 3 статті 365, шляхом «об’єднання» з нею. Про це зазначено у записці Кожем’якіна, та відбулося за Законом від 21.02.2014, через виключення частини 3 з статті 364. Тобто, «зловживання» стало тім самим, що й «перевищення», що є повною маячнею. Але виникає інше питання, куди «перейшла» частина 3 статті 423 («військове» зловживання, «вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці»), де покаранням було позбавлення волі від 5 до 10 років?! Ще раз нагадаю, у ст. 364 КК тільки дві частини, друга передбачає позбавлення волі від 3 до 6 років, а третя нібито стала застосовуватися виключно відносно правоохоронців, як «перевищення»?!. Відповідь, - «за рашинським кораблем».

            З цього всього виникає основне питання до інших нардепів, які ні були «протимошенківські», - вони голосували за закони від 21.02.2014 № 746-VII та від 13.05.2014 № 1261-VII через отримання хабарів, чи їх розвели як лохів???

            У якості інформації, необхідно зазначити, що у жовтні 2019 року мною було направлено депутатське звернення (депутата Каховської райради VІІ скликання) до Президента та ВР України, з проханням скасувати зміни до ст. 364 КК України, які відбулися за законами № 746-VII від 21.02.2014 та № 1261-VII від 13.05.2014. Копія відповіді з ВР України нижче.

       

Вже 18.12.2019 року у ВР України було зареєстровано відповідний законопроект, поданий до ВР України Президентом О. Зеленським.

Весь цинізм цієї «події» у тому, що пройшло більше ніж п’ять років з часу подання зазначеного законопроекту на розгляд та для прийняття відповідного Закону, але законопроект № 2621 від 18.12.2019 так і не став Законом?! Тобто, «монобільшість» чомусь «ПОКЛАЛА» на свого «лідера». Погоджуюся з тим, що їх лідер може боротися тільки з зовнішніми ворогами, «своїх», внутрішніх ворогів України він покриває. Що можна казати про таку ситуацію у владі? Варіанти: користь, тупість, недбалість, незручно роздовбати друзів тощо.   Доречи, є ще відносно «свіжа» відповідь на моє нещодавнє звернення від ГО до ВРУ, щодо тяганини внесення змін до ст. 364 КК. Нема сенсу її цитувати, додаю її копію.

Мова у відповіді йде про «включення законопроекту № 2621 від 18.12.2019 до плану роботи 12 сесії ВР України ІХ скликання. На сьогодення, з лютого 2025 року почала роботу 13 сесія. Відповідний закон, щодо внесення змін до ст. 364 КК не прийнятий. Але ні у Президента, а ні у нардепів не виникло бажання повністю скасувати відверто корупційні закони № 746-VII та № 1261-VII. У них вистачило сміливості тільки на «дуже потужні» намагання внести зміни лише до п. 3 примітки статті 364 КК, про визнання зловживання злочином через спричинення «не грошової істотної шкоди»?! У той же час, «тяжкими наслідками» за частиною другою ст. 364 КК та пунктом 4 примітки до цієї статті, повинно залишитися тільки грошове вимірювання таких «наслідків»?! Навіть такі «дрібні» зміни до статті 364, не можуть зробити політичні імпотенти з ВР України! Закон який вони не можуть прийняти на протязі більш ніж 5 років, у тому вигляді, в якому є відповідний законопроект до нього, практично не буде мати серйозний вплив на антикорупційну діяльність правоохоронців та суддів! Це «вчорашній день». Ми, ГО, запропонували радикальні антикорупційні зміни до КК та КПК, що у якості пропозиції надіслали Президенту та нардепам, але про це окремо.

Чи можна боротися з розкраданнями державного майна, якщо це основний засіб незаконного збагачення не тільки крадіїв держслужбовців, але й прокурорів та інших так званих правоохоронців, які безкарно отримують частину викраденого за непритягнення винних до кримінальної відповідальності (безкарні зловживання). Це дуже нагадує трофобіоз у природі, коли мурахі отримують їжу, яка виділяється попелицями (буквально доять їх) та захищають їх, коли ті знищують рослини.

В Україні практично не існує реальної боротьби з корупцією, існує імітації такої боротьби, що фактично є популізмом!

Ця публікація викладена у відносно спрощеної формі для більшого охоплення громадян, з метою розуміння одного із основних коренів корупції.       

Далі буде.

Просимо розповсюджувати ці публікації (далі буде про інші корупційні зміни до КК та КПК України) для розуміння корупційного коріння у правоохоронної діяльності в нашої країні.

Ви можете матеріально підтримати нас (ГО) у антикорупційної діяльності, шляхом переказу незначних грошових коштів на банківську карку MasterCard Instant UAH 5355 1762 0197 8457.  (канцтовари, пересилка звернень, втрата значного часу на моніторинг та складання звернень та публікації, замість роботи на самих себе).

Голова ГО «Імпічмент»

Олег Мартиненко