Дрібна корупція від Львова до Києва (з 4-х частин, частина 4)

Про дворічну епопею небажання виконувати свої посадові обов’язки так званими правоохоронцями.

Частина третя за посиланнями –

третю: https://site.ua/oleg.martynenko/dribna-korupciya-vid-lvova-do-kijeva-z-4-x-castin-castina-3-iy9ggk1 , або http://www.impeachment.org.ua/news/2025-07-29-283 , або https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/07/4-3.html

Частина ЧЕТВЕРТА

            Тяганина, щодо вимог Л.О. зареєструвати її заяву про кримінальне правопорушення «перейшла» на 2024 рік. В період з липня 2023 року по осінь 2024 року службові особи відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУПН у Львівській області відверто брехали по телефону Л.О., про те, що вони проводять досудове розслідування за її заявою, зареєстрованою в ЄРДР 23.06.2023 року. Тобто, за заявою, яку Л.О. не друкувала та не подавала до поліції. Керівники зазначеного підрозділу поліції декілька разів казали їй, що кримінальне провадження буде закрито, а в подальшому досудове розслідування продовжиться. Тобто, так потрібно. Восени 2024 року Л.О. написала декілька скарг на бездіяльність львівських поліцейських у відповідні державні установи міста Києва, на що очікувано отримала чергові відписки. Але одна з таких відписок, на скаргу, яка була «спущена» з Києва до львівської поліції заслуговує того, щоб оприлюднити її копію та прокоментувати.

                           Зображення 11.1, 11.2 та 11.3. Відповідь з ВП ГУНП м. Львів.  

           З цієї відписки від 06.12.2024 року за підписом заступниці начальника відповідного підрозділу поліції міста Львова Наталії Руденко випливає те, що кримінальне провадження № 1202314230000423, яке було зареєстровано в ЄРДР за підробленою заявою нібито від Л.О., було закрито 30.06.2023 року, тобто на сьомий день після реєстрації в ЄРДР, враховуючи два вихідних?! Ті хто має відношення до судів загальної юрисдикції та правоохоронних органів мабуть відразу зрозуміли, через що це так швидко відбулося. Все дуже банально, 30 червня це ОСТАННІЙ ДЕНЬ місяця, другого кварталу та півріччя, що для так званих правоохоронців є останнім днем «ПІДГОНКИ» показників («статистики) під «ПЛАН», за «радянською методикою». Практично як у пуйла: «за планом» та «по графіку». Це не жарт, це норма для так званої правоохоронної системи України. Більш ретельно про це в наступних публікаціях. З повною впевненістю можу стверджувати, що «організатором» та «основним підбурювачем» фальсифікувань «кримінальної статистики», де основним засобом є приховування кримінальних правопорушень від реєстрації в ЄРДР та від правосуддя, є Генеральний прокурор України (тобто всі особи, хто займав та займає цю посаду з 2012 року)! Для розуміння цього достатньо прочитати Гл. 9 Розділу ІІ Положення «про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення» затвердженого Наказом Генпрокурора 30.06.2020 року № 298. Ця глава вищевказаного Положення має наступну назву – «Порядок РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗСЛІДУВАННЯ І РОЗКРИТТЯ кримінальних правопорушень». Законодавець надав Генпрокурору повноваження встановлювати (затверджувати) порядок «формування» та «ведення» ЄРДР, про що зазначено у ч. 2 ст. 214 КПК. Чи можна вважати, що до «формування» та «ведення» ЄРДР входить «РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ»? Але ці хворі по теперішний час живуть у минулому столітті, де у НКВС СРСР показниками були кількість розстріляних та засуджених «ворогів народу», точніше сталіна. 

…Звертаю увагу, що тільки у грудні 2024 року Л.О., саме з цієї відписки, стало відомо, що кримінальне провадження зареєстровано 23.06.2023 року за підробленою заявою від її імені було закрито, тобто 1,5 року тому?! При цьому Руденко Н.В., відверто збрехала, вказавши, що Л.О. «була проінформована про закриття кримінального провадження». Про таке «інформування» у поліції не може бути буть-яких підтверджень.

            Навіть з висловлювань заступниці начальника зазначеного підрозділу поліції можна зрозуміти, що 23.06.2023 року вони реєстрували підроблену заяву нібито від імені Л.О., з метою приховування порушення строку відведеного на реєстрацію в ЄРДР та невиконання судового рішення (зображення № 4, частина 1 публікації), що також було зроблено з тією самою метою. Це також підтверджується наступним висловлюванням «… не допускається повторне внесення відомостей до ЄРДР по тих самих фактичних обставинах події, по якій раніше були внесенні відомості до ЄРДР. …». Тобто, поліцейські «списали в архів» прострочену заяву Л.О., шляхом низки службових підробок!

            З відповіді Руденко Н.В. не зрозуміло, які саме «відомості» зазначені у скарзі Л.О. знайшли своє часткове підтвердження? Також з цієї відповіді не зрозуміло, які відомості кримінального провадження, закритого через сім днів, не можна повідомляти особі, яка через корупцію поліції не була визнана потерпілою?

            І основне, як Л.О. могла б оскаржити постанову про закриття кримінального провадження, яке було зареєстровано в ЄРДР за підробленою від її імені заявою. У випадку оскарження такої постанови Л.О. юридично би визнала те, що 23.06.2023 року заяву подала до поліції саме вона, що насправді не було?! Як я вже зазначав вище, поліцейські шляхом низки службових підробок, не тільки «списали» заяву Л.О. у смітник, а ще приховали цим факт навмисного невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, чим позбавили Л.О. можливості оскарження закриття кримінального провадження та її прав, як потерпілої у кримінальному провадженні.

            У листопаді 2024 року Л.О. направила Генпрокурору заяву про кримінальне правопорушення вчинене поліцейськими з ВП №1 ЛРУП №1 ГУПН у Львівській області (м. Львів). Ця заява фактично була подібна тій, яка була мною подана до ТУ ДБР м. Львів у серпні 2023 року (витяг додається, зображення № 7 частини 2 публікації). Після цього на її адресу прийшли три відповіді, з ОГПУ, Львівської обласної прокуратури та з ТУ ДБР у м. Львові, копії яких додаються нижче.

            Дуже важливо звернути увагу на те, що у цьому документі посадова особа з Генпрокуратури вказала облпрокуратурі про необхідність розгляду заву Л.О. відповідно до вимог КПК. 

                     

                        Зображення 12,

У свою чергу, посадові особи Львівської облпрокуратури НЕ ОРГАНІЗУВАЛИ розгляд заяви Л.О. відповідно до КПК, що випливає з їх відповіді на адресу заявниці, копія якої додається нижче. Але посадова особа з облпрокуратури направила заяву Л.О. до ТУ ДБР у м. Львові, з вимогою розглянути її за КПК.

Зображення № 13.

            У даному випадку є необхідність процитувати п. 1, п. 3 та ч. 2 статті 36 КПК: - ч. 2 – «Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:» п. 1 – «починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; … п. 3 «доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування». Посадова особа облпрокуратури не зареєструвала заяву Л.О. в ЄРДР, але «зобов’язала посадових осіб з львівського ДБР «прийняти рішення відповідно вимог КПК». Саме прикольне в цьому, що таке рішення може бути тільки одне, - реєстрація зазначених у заяві Л.О. відомостей в ЄРДР, що передбачене ч. 1 ст. 214 КПК. Крім того, направивши заяву Л.О. про кримінальне правопорушення до зазначеного підрозділу ДБР, посадова особа з облпрокуратури юридично встановила підслідність за цим «органом», щодо розслідування кримінальних правопорушень зазначених у цій заві. Це ніяким чином не протирічить ч. 4 ст. 216 КПК (підслідність).

            Як я вже писав, для пройдисвітів (прохиндеев російськ.) з ДБР «закони не писані»! Про «роботу» ДБР в Україні мені не вдасться щось сказати без нецензурних слів, тому краще оприлюднити їх відповідь Л.О., після отримання ними вказівки з облпрокуратури, за якою від них вимагалося прийняти рішення за вимогами КПК. 

Зображення № 14.

  Ст. слідчий цього «органу» Куманський О.П., який був просто зобов’язаний зареєструвати в ЄРДР заяву Л.О., переадресував її в ще один корупційний підрозділ поліції – Львівське управляння внутрішньої безпеки НП. Але вже не на підставі КПК, а «для проведення службової перевірки»?! Виникає питання, на підставі якого законодавчого акту слідчий ДБР призначив проведення «службової перевірки» посадовими особами з ЛУ ДВБ, без наявності зареєстрованого кримінального провадження? Чи мав він право за межами процесуальних дій слідчого, підписувати відповідне «скерування»? В той же час «доблесні бійці за внутрішню чистоту поліції», тобто внутрішня безпека, проводить зазначену «перевірку» по теперішний час, починаючи з грудня 2024 року?! Тобто, 24 години за ч. 1 ст. 214 КПК розтягнулися на ВІСІМ МІСЯЦІВ?!

З трьох вище доданих копій документів випливає те, що слідчий ДБР просто поклав на ГПУ, на облпрокуратуру та на діюче законодавство. А саме, грубо порушивши ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК приховав від реєстрації в ЄРДР, від досудового розслідування та правосуддя «посадові кримінальні правопорушення» вчинені поліцейськими. Через це виникає ще два питання, це корупція на користь поліцейських, чи повна некомпетентність? За які «заслуги» такі особи з ДБР отримують великі зарплатні? Наводжу копію відповіді з облпрокуратури на скаргу Л.О., з приводу протиправних дій з боку слідчого ДБР Куманського О.П.

            Зображення № 15.

Без коментарів, щодо змісту цієї відповіді. Треба до цього додати те, що в адресу Л.О. не надходила відповідь від керівництва ТУ ДБР у м. Львів, на її звернення за фактом порушення її прав з боку слідчого Куманського О.П.

Крім того, 24.02.2025 року, Л.О. звернулася з заявою до директора ТУ ДБР у місті Львові Ляшка Р.В. з проханням повідомити її, на підставі якого законодавчого акту ст. слідчий зазначеного підрозділу ДБР скерував її заяву про кримінальне правопорушення до підрозділу поліції, який не має право проводити досудові розслідування? Відповідь від Ляшка Р.В. не надійшла по теперішний час! Ще один такий же самий?

Також 24.02.2025 року, Л.О. звернулася з двома заявами до керівництва відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУПН у Львівській області: з проханням повідомити на її адресу про прийняте рішення за її заявою про кримінальне правопорушення, яка була зареєстрована 26.05.2023 року в журналі ЄО під № 9516 (не перенесена до ЄРДР), у цьому підрозділу поліції. В другій заяві Л.О. просила надіслати на її адресу копію постанови від 30.06.2023 року про закриття кримінального провадження № 1202314230000423 від 23.06.2023 року, зареєстрованого в ЄРДР нібито за її заявою та копію цієї заяви. Відповіді з поліції не надійшли по теперішний час!

Риторичне питання, яка вартість країни, де прокурори не можуть навести правовий лад в правоохоронних органах, а судді відверто захищають корупціонерів у погонах? Це не кажучи про «радянські показники» для правоохоронців, які запроваджуються Генеральним прокурором?!

При бажанні Президента та ВР України, все це можна змінити за 6 – 12 місяців!

 

   Голова ГО «ІМПІЧМЕНТ»

Олег Мартиненко

Пенсіонер МВС,

майор міліції 

 

Якщо є можливість, просимо фінансово підтримати «волонтерську» діяльність нашого ГО, яка полягає у піднятті питання, щодо проявів корупції з боку правоохоронців та суддів. В першу чергу мова про зловживання прокурорів та слідчих, через які принцип «невідворотності покарання» в Україні практично не діє, щодо до посадових осіб, які розкрадають держані кошти та державне майно. Крім публікацій, ми намагаємся здійснювати правовий вплив на корупціонерів та осіб, які їх захищають.

Картка Ощад.            № 4790 7299 5741 9666, або

Картка KredoBank     № 5355 1762 0197 8457.

Дрібна корупція від Львова до Києва (з 4-х частин, частина 3)

 

Про дворічну епопею небажання виконувати свої посадові обов’язки так званими правоохоронцями.

Частина друга за посиланням - https://site.ua/oleg.martynenko/dribna-korupciya-vid-lvova-do-kijeva-z-4-x-castin-i7p33j5 або https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/07/4_24.html або сайт ІМПІЧМЕНТ - http://www.impeachment.org.ua/news/2025-07-25-282

Частина ТРЕТЯ

Після мого звернення до суду зі скаргою на слідчого з ДБР, тобто Гордона, який шляхом бездіяльності захистив корупціонерів з поліції, вже чотири львівських судді встали на захист зазначених вище посадових осіб. Про слідчого з ДБР у частині другої

Чесно кажучи, я вважав, що судді зобов’язують ДБР внести до ЄРДР відповідні відомості про вчинення кримінальних правопорушень з боку поліцейських, а далі слідчі, замість проведення досудового розслідування тупо закриють відповідне кримінальне провадження. Але корупційна система влади України намагається не допускати навіть такого, тобто навіть натяк на притягнення до кримінальної відповідальності тих, хто працює на злочинну систему влади в Україні це неприпустимо! 

             

Зображення 9.

Саме через вищезазначене, слідчій суддя Личаківського районного суду м. Львова Жовнір Г.Б., при розгляді моєї скарги щодо бездіяльності слідчого з ДБР, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, прийняв на себе повноваження слідчого правоохоронного органу та почав встановлювати обставини «відсутність» в діях поліцейських ознак злочину передбаченого ст. 365 КК?! Це ним було використано для відмовив в задоволені моєї скарги. При цьому слідчий суддя «забув» дати «подібну оцінку» за повноваженнями слідчого ДБР чи прокурора, відносно вчинення або невчинення кримінальних правопорушень з боку поліцейських, які передбачені ст. 366 та ст. 382 КК?! Таке буває, коли судді приймають рішення не за законом та обставинами справи, а таке яке потрібно для системи. У даному випадку, слідчій суддя, як і інші держчиновники, обрав те за що можна зачепитися, з метою відмови мені у задоволені скарги. Вважаю, що відбулося на користь поліцейських та слідчого з ДБР. Звертаю увагу, що правові норми зазначені у ч. 1 та ч. 4 ст. 214 та п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, фактично не дають будь яких підстав суддям для відмови в задоволені таких скарг!

Для прикладу є сенс порівняти дві ухвали постановленні слідчими суддями за скаргами, які були подані до суду відповідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК. Тобто, слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова (справа № 466/5903/23), для якої було достатньо підстав для задоволення скарги Л.О. лише через те, що вона звернулася у Відділ поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КК України. І все! Бездіяльність поліцейських у цій Ухвалі була визнана, як «порушено вимоги закону та права заявника» (зображення 4, в частині другої цій публікації).  

            На Ухвалу, за якою слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова Жовнір Г.Б. відмовив мені в задоволені скарги, щодо бездіяльності слідчого ДБР, мною була подана апеляційна скарга до  Львівського апеляційного суду.

Ухвала колегії трьох суддів судової палати з розгляду кримінальних справах цього суду від 14.09.2023 року (судова справ № 463/6814/23), за моєю апеляційною скаргою, на мій погляд була передбачена. Вважаю, що багато хто погодиться зі мною у тому, що влада України, починаючі з президента, «своїх» корупціонерів захищає більше, ніж захисників України, які роблять відсіч бойовикам країни-терориста на протязі більш ніж трьох років!

            

Зображення 10.1.

            

Зображення 10.2.

              Щоб зрозуміти як три судді апеляційного суду м. Львова «дотримуються» Закону та «ретельно» знайомляться з матеріалами судових справ, мені потрібно процитувати деякі висловлювання в постановленої ними Ухвалі від 14.09.2023 року та прокоментувати це.

            Вважаю, що зміст Ухвали суду апеляційної інстанції, є звичайною недбалістю, через упереджене ставлення до мене, як скаржника. Для початку, достатньо подивитися на зазначене в цій Ухвалі прізвище слідчого судді суду першої інстанції (зображення 10.1) та порівняти з прізвищем слідчого судді в Ухвалі, яка мною оскаржується (зображення 9), де він названий «суддею першої інстанції». Мені зрозуміла така недбалість цих трьох суддів, тобто навіщо ретельно розглядати справу, якщо рішення за нею вже було передбачено до її розгляду, що далі мною буде доведене.    

            Зазначене  суддями: «…В обґрунтування свого рішення слідчий суддя суду першої інстанції послався на те, що проаналізувавши відомості, зазначені у заяві про вчинення кримінального правопорушення, встановлено, що фактично скаржник (тобто я, Мартиненко О.А.) не погоджується із процесуальними діями слідчого з приводу внесення відомостей до ЄРДР за його попередньою заявою датованою 26.05.2023 р.».

            Мої коментарі:

     1. Відразу звертаю увагу на те, що судове рішення у суді апеляційної інстанції (зображення 10.1. та 10.2.) приймалось за моєю скаргою на бездіяльність слідчого з ДБР щодо невнесення ним відомостей до ЄРДР за моєю заявою до цього «органу» від 31.07.2023 року. Заяву від 26.05.2023 року подавав ні я, а громадянка Л.О., як і скаргу на бездіяльність поліції, яка була задоволена слідчим суддею Шевченківського районного суду?! З цього випливає те, що три судді, які розглядали мою апеляційну скаргу, не знали, яка саме бездіяльність слідчого та з якого органу оскаржується мною?!;

     2. В КПК не передбачений «дослідчій аналіз» відомостей зазначених в заявах (повідомленнях) про кримінальне правопорушення до внесення відповідних відомостей до ЄРДР, тобто до початку розслідування. Саме тому, правовими нормами КПК не передбачена не тільки відмова в реєстрації заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення в ЄРДР, як СЛІДЧА ДІЯ, а навіть така відмова заборонена частиною 4 ст. 214 КПК. Саме тому, корупціонери так званих правоохоронних органів вдаються до протиправної чи протизаконної бездіяльності;

     3. Як мною зазначено вище (п. 1), 26.05.2023 року до поліції з заявою про кримінальне правопорушення звернулася Л.О.. Тому у даному випадку у мене не було права «погоджуватися» чи «не погоджуватися» з діями (яких не було) слідчого з приводу невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, так як таки права має виключно заявник (у даному випадку заявниця Л.О.) або його (її) представник (адвокат);

     4. Крім того, не було ніяких дій слідчого поліції щодо виконання ним судового рішення від 12.06.2023 року. Відомості зазначені в заяві Л.О. від 26.05.2023 року до ЄРДР не було внесено взагалі. Це не зроблено навіть по теперішний час. Для з’ясування цього достатньо перевірити наявність прийнятого поліцією рішення за зазначеною вище заявою Л.О. від 26.05.2023 року, зареєстрованою виключно тільки в «поліцейському ЄО» за № 9516. Тому пани судді «помилилися», вказавши про процесуальних дій слідчого. Таких дій не було, була бездіяльність з ознаками злочину передбаченому ч. 2 ст. 382 КК («не виконання службовою особою судового рішення, яке набуло законної сили»);

     5. 23.06.2023 року, до ЄРДР були внесені відомості із ПІДРОБЛЕНОЇ ЗАЯВИ, нібито поданої до поліції громадянкою Л.О у цей день, що не відповідає дійсності та обставинам.

            Далі судді апеляційного суду, з метою відмови в задоволені моєї скарги на бездіяльність слідчого з ДБР, послалися на правову норму нормативно-правового акту Генпрокуратури (ГПУ), що виклали у своєї Ухвалі в такому вигляді: «Відповідно до п.2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 6 квітня 2016 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела».

            Мої коменти:

     1. Наказ ГПУ від 06.04.2016 року № 139, ще 30.06.2020 року був визнаний таким, що втратив чинність через підписання Наказу ОГПУ від 30.06.2020 року № 298, яким було затверджено нове Положення «про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення». Тобто, три судді застосували нормативно-правовий акт, який більш ніж три роки до застосування його ними, втратив законну силу?!;

     2. В п. 2 Гл. 3 Розділу ІІ Положення «про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення» затвердженого Наказом ОГПУ від 30.06.2020 № 298 Генпрокурором І. Венедиктовою, були встановлені вимоги до змісту заяви, повідомлені для реєстрації їх в ЄРДР. Таки вимоги не передбачені в КПК, про що я вже вказував раніше Якщо навіть прийняти до уваги те, що судді «ТРОХИ ПОМИЛИСЯ» у застосуванні правової норми вищезазначених положень, виникає питання, - з яких підстав судді застосували з двох правових актів той, який має нижчу юридичну силу?!

            В зазначеної Ухвалі суду апеляційної інстанції, також вказано про те, що якщо 23.06.2023 до ЄДРД внесені відомості, тобто з ПІДРОБЛЕНОЇ ЗАЯВИ, яку Л.О. не подавала до поліції, то це вже ЗАКОННО?! А не здається панам суддям, що шляхом реєстрації 23.06.2023 р. ПІДРОБЛЕНОЇ ПОЛІЦІЄЮ заяви, замість реєстрації заяви від 26.05.2023р., так званні правоохоронці «ПРИХОВАЛИ ВІД РЕЄСТРАЦІЇ» в ЄРДР заяву Л.О., яку вона особисто подала 26.05.2023 року? Як мною було зазначено вище, саме таким чином, поліцейські, шляхом службової підробки приховали порушення ними строку реєстрації на 28 днів, замість 24 годин, та не виконали судове рішення відносно реєстрації заяви від 26.05.2023 року?! Це для суддів суду апеляційної інстанції виявляється було правомірно та законно?

            Також «адвокати в мантіях», в постановленої ними Ухвалі назвали «НЕТОЧНОСТЯМИ У ФОРМУЛЮВАННІ ТЕКСТУ ПОВІДОМЛЕННЯ» те, що має ознаки кримінального правопорушення, - СЛУЖБОВА ПІДРОБКА?! Це ще один доказ, що три судді розглядали справу «по суті», нібито вони отримали не скаргу від мене за ст. 303 КПК, а обвинувачений акт від прокурора відповідно до ст. 314 КПК.

Треба зазначити, як щоб такі «НЕТОЧНОСТІ» при реєстрації в ЄО, не використовувалися би поліцейськими (в ДБР також) з метою приховування заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення від реєстрації в ЄРДР, то це дійсно не мало би ні якого значення! А у даному випадку, «неточності у формуванні тексту», насправді є «внесенням до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей» (ст.366 КК), з метою приховування відомостей про кримінальне правопорушення від розслідування та правосуддя. Вирішення питання про наявність ознак кр. правопорушення передбаченого ст. 366 КК, не може бути предметом розгляду слідчим суддею або суддями суду апеляційної інстанції при розгляді скарг передбачених п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, так як для з’ясування таких обставин проводиться досудове розслідування. На мій погляд, з’ясовуючи обставини вчинення або невчинення кр. правопорушення, при розгляді скарги поданої мною до суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, судді відверто перевищили свої повноваження за цим Кодексом!

            Приймаючі до уваги, що зазначені дві ухвали слідчого судді та суду апеляційної інстанції набули законної сили, я не можу казати про те, що вони незаконні! Але я впевнений, що такі судові рішення важко вважати АКТАМИ ПРАВОСУДДЯ!

            Далі про те, як ще один старший слідчій з львівського ДБР поклав на Львівську обласну та Генеральну прокуратури, а також про восьмимісячну мовчазну паузу ще одного корупційного органу поліції.

                                              Голова ГО «ІМПІЧМЕНТ»,

                                                                                                       пенсіонер МВС, майор міліції

Олег Мартиненко

Якщо є можливість, просимо фінансово підтримати «волонтерську» діяльність нашого ГО, яка полягає у піднятті питання, щодо проявів корупції з боку правоохоронців та суддів. В першу чергу мова про зловживання прокурорів та слідчих, через які принцип «невідворотності покарання» в Україні практично не діє, щодо до посадових осіб, які розкрадають держані кошти та державне майно. Крім публікацій, ми намагаємся здійснювати правовий вплив на корупціонерів та осіб, які їх захищають.

Картка Ощад.            № 4790 7299 5741 9666, або

Картка KredoBank     № 5355 1762 0197 8457.

Дрібна корупція від Львова до Києва (з 4-х частин, ч. 2)

 Про дворічну епопею небажання виконувати свої посадові обов’язки. частина перша за посиланням - https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/07/4.html 

Частина ДРУГА

12.06.2023р. слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова Білінська Г.Б. постановила Ухвалу, якою «зобов`язала Відділ поліції №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській обл. прийняти та невідкладно зареєструвати ПОДАНУ Л.О. заяву про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України до ЄРДР та розпочати досудове розслідування» (справа № 466/5903/23).

Зображення 4

            «Правоохоронці» не виконали це судове рішення по теперішний час!!! Щоб уникнути відповідальності за порушення вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК, щодо обов’язкової реєстрації такої заяви в ЄРДР на протязі 24 годин та з метою невиконання зазначеного судового рішення, яке відразу набуло чинності, шулера у погонах 23.06.2023 року зареєстрували в ЄРДР підроблену ними заяву. Ця підроблена зава була написана нібито від імені Л.О., яку вона нібито ПОДАЛА ВДРУГЕ до поліції. Про це свідчить витяг з ЄРДР від 23.06.2023 року, про реєстрацію кримінального провадження № 1202314230000423.

Зображення 5

            Тобто в цьому витягу про реєстрацію в ЄРДР поліцейські внесли до офіційного документу завідомо неправдиві відомості, а саме вказали, що заява про кримінальне правопорушення була подана Л.О. до поліції, не 26.05.2023р., а 23.06.2023р.?! З цією метою, вони вдруге у своєму «приватному» ЄО зареєстрували зазначену заяву Л.О. вже під новим № 11638 (дивитись витяг з ЄРДР зображення № 5). Тобто, знаючі про першу офіційну заяву, вони вдруге зареєстрували в ЄО підроблену заяву за одними і тими самими обставинами, вчиненого Л.В. кримінального правопорушення. Таким чином поліцейські не внесли до ЄРДР відомості, які вказують на порушення строків реєстрації на 28 днів (замість 24 годин) та не вказали, що досудове розслідування розпочато на підставі судового рішення, що повинно вказуватися в ЄРДР відповідно п. 8 Гл. 4 Розділу ІІ Положення ОГПУ (затверджено Наказом ОГПУ від 30.06.2020 № 298), витяг з положення ОГПУ про формування та ведення ЄРДР додається нижче.

           

Зображення 6

            У подальшому (через півтора року) заступниця начальника Шевченківського районного підрозділу поліції, у своєї відповіді на скарги Л.О. зазначила, що вони нібито не знали про таке судове рішення, але це відверта брехня. Для спростування цій брехні, достатньо подивитися на витяг з судового рішення (зображення № 4), де зазначене наступне: «…В судове засідання представник Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, …».

            Через відверту та очевидну наявність в діях керівників та інших поліцейських зазначеного вище підрозділу поліції Львівщини, ознак кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 382 КК України, мною була подана відповідна заява про кримінальне правопорушення до ТУ ДБР у м. Львів. Нижче витяг з неї.

Зображення 7

            Відразу зазначу, що в цій заяві я навмисно зазначив про нібито ознаки кримінального правопорушення у вигляді перевищення службового становища працівниками поліції (ст. 365 КК України). Це було зроблено з метою підняття питання про незаконність існування ЄО та незаконності реєстрації в ньому заяв, повідомлень про кримінальні правопорушення, тобто реєстрація у тому, що існує без передбачених Законом підстав, виключно через «помилки» Мінюсту (або зловживання). Однією з ознак злочину передбаченого ст. 365 КК є матеріальна шкода, яка відповідно п. 3 примітки до ст. 364 КК, повинна перевищувати в сто і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян (на 2023р., це було 134200 грн.). Тому на мій погляд, основними ознаками злочинів, з боку працівників поліції за моєю заявою про кримінальне правопорушення, були:

     - два епізоду кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, «внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей», 26.05.2023р. до талону-повідомлення ЄО № 9516 та 23.06.2023р. до ЄРДР в час реєстрації кримінального провадження № 12023142380000423;

     - злочин передбачений ч. 2 ст. 382 КК, «умисне невиконання службовою особою ухвали суду, що набрали законної сили», тобто навмисна не реєстрація в ЄРДР заяви Л.О. від 26.05.2023р. за Ухвалою суду від 12.06.2023, постановленою за справою № 466/5903/23, на час подання заяви до ТУ ДБР. Як я вже зазначив вище, для приховування невиконання судового рішення, поліцейські зареєстрували підроблену заяву від імені Л.О.

            Звертаю увагу, що вчиненням одного кримінального правопорушення (службова підробка) поліцейські приховували злочин передбачений ч. 2 ст. 382 КК та попередню «службову підробку».

            Хоча я й сподівався на те, що ДБР відкриє кримінальне провадження за мою заяву про кримінальне правопорушення, але це були марні мрії. Неможна чикати від «мертвонародженого» ДБР, зборища мажорів, пройдисвітів, корупціонерів, недоумків тощо, законності в діях, таке випливає з мого досвіту звернень до них з заявами про злочини. На мій погляд у них як в поліції, на першому місті показники, на другому доцільність проведення слідчих дій, до якої входить наявність можливості одержувати хабарі та «робота на замовлення». Тобто, замість витягу з ЄРДР, мною була отримана відповідь-відписка, копія якої наведена нижче.  

                       

Зображення 8

У цієї відповіді старший слідчій львівського підрозділу ДБР Гордон, почав займатися роз’ясненням мені діючого законодавства, а точніше правових норм КПК, за своїм «особисто відомчім поглядом», який коригується з принципом «корпоративної доцільності» реєстрації в ЄРДР?! Дослівно це він виклав так: «Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. За таких обставин, внесення в ЄРДР підлягають заяви чи повідомлення, що містять достатні відомості про кримінальне правопорушення». Якщо таку маячню пишіть старший слідчій ДБР, це вже «діагноз» для всій цій «шарашкіної контори» під назвою ДБР! Для «особливо обдарованих» дбр-овців необхідно зазначити, що «притягнення до кримінальної відповідальності починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення» (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК), а не з внесення відповідних відомостей до ЄРДР на підставі ч. 1 ст. 214 КПК. Крім того, він ще вигадав вимоги до змісту заяв (повідомлень) про кримінальне правопорушення, за якими їх «можна» реєструються в ЄРДР?! Щоб не виконати вимоги ч. 1 ст. 214 КПК, та відверто покласти на ч. 4 цієї статті Кодексу, пан Гордон вигадав «нову правову норму» до КПК?!

Щодо застосування «вимог» п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК до заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення за «логікою» пана Гордона. В частині 5 статті 214 Кодексу йдеться про ПЕРЕЛІК ВІДОМОСТЕЙ, ЯКІ ВНОСЯТЬСЯ ДО ЄРДР. Тобто, це стосується виключно повноважень службової особи, яка вносить такі відомості до вказаного Реєстру, та ні яким чином не стосується заявника та змісту його заяви.

            Продовжуючи свою маячню, слідчій у відповіді на мою адресу зазначив: «Підставами вважати заяву чи повідомлення про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об’єктивних даних, які свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення»?! Такі «вимоги» дійсно є, та вони мають інший вигляд, але вони, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК, застосовуються виключно до «будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення», та не повинні застосовуватися до процесуального документу, яким є заява (повідомлення) про (вчинення) кримінальне правопорушення!          

Достатньо прочитати мою заяву, щоб зрозуміти те, що навіть при відсутності визначення її як заяви про кримінальне правопорушення, мною в неї було вказано достатньо обставин, які свідчать про вчинення працівниками поліції двох кримінальних правопорушень. Звертаю увагу на те (перед останній абзац відписки), що на погляд Гордона (як й поліцейських), якщо заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, за його (їх) «особистою думкою», не доцільні для розслідування, їх треба зазначати як «ЗВЕРНЕННЯ»?! Мабуть на думку Гордона та таких як він, таке визначення (фальсифікування назви документу) надає їм нібито «повноваження» порушувати відразу низку правових та конституційних норм, а саме: ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК, ст. 12 ЗУ «Про звернення громадян», ч. 2 ст. 19, ст. 40, ч. 1 ст. 55 та ч. 2 ст. 129-1 Конституції України (ст. 55, це щодо безпідставної відмови у доступі до кримінального правосуддя, що може відбуватися виключно через досудове розслідування).

            Останній абзац відписки Гордона, також є шедевром від особи з вищою юридичною освітою: «Прийняте рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством». Нагадаю, що слідчій приймає рішення у формі постанови (ч. 3 ст. 110 КПК). Виникає питання, де постанова пана Гордона? Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК пан слідчій Гордон у випадку не реєстрації моєї заяви про кр. правопорушення  вдався до бездіяльності. РІШЕННЯ про відмову у реєстрації в ЄРДР, не передбачено не тільки за КПК, а також за ЗУ «Про звернення громадян», на який він «з’їхав»! Так яке РІШЕННЯ у даному випадку прийняв ст. слідчій Гордон? Що можна сказати про цю відписку посадової особи, яка отримує значну державну зарплатню?! У трьох абзацах вищенаведеного «шедевру від ДБР» наведені витяги з діючого законодавства, а в п’яти останніх, що нібито по суті, надрукована суцільна маячня. Виникає питання, для десятків тисяч подібних в ДБР, в поліції, в НАБУ та прокуратурі, потрібен лікар або Августо Хосе Рамон Піночет Угарте, чи можливі інші варіанти?

Далі у частині третьої мова піде про «дуже цікави» судові рішення, постановлені суддями судів першої та апеляційної інстанції, за моєю скаргою, щодо оскарження бездіяльності слідчого ДБР.

                                                         Голова ГО «ІМПІЧМЕНТ»,

                                                                                                       пенсіонер МВС, майор міліції

Олег Мартиненко

Якщо є можливість, просимо фінансово підтримати «волонтерську» діяльність нашого ГО, яка полягає у піднятті питання, щодо проявів корупції з боку правоохоронців та суддів. В першу чергу мова про зловживання прокурорів та слідчих, через які принцип «невідворотності покарання» в Україні практично не діє, щодо до посадових осіб, які розкрадають держані кошти та державне майно. Крім публікацій, ми намагаємся здійснювати правовий вплив на корупціонерів та осіб, які їх захищають.

Картка Ощад.            № 4790 7299 5741 9666, або

Картка KredoBank     № 5355 1762 0197 8457.

Дрібна корупція від Львова до Києва (з 4-х частин, ч. 1)

Про дворічну епопею небажання виконувати свої посадові обов’язки.

Частина ПЕРША

Про четверту частину того, про що далі піде мова, мною вже розповідалося в оприлюдненої мною публікації у липні 2023 році. Після цього відбулося не тільки багато інших подій пов’язаних з цими обставинами, але й до цього додалися посадові особи з інших державних органів влади в Україні, тому є сенс у першої частині цій публікації стисло нагадати про що йшла мова.

Два рокі тому, мною в котрий раз був наведений конкретний приклад, коли поліцейські не виконують свої посадові обов’язки, а замість цього займаються шулерством з «кримінальною» статистикою, з метою покращення своїх службових показників. Щоб приховати порушення закону та прав громадян поліцейські та інші так звані правоохоронці готови надрукувати сотні аркушів фактично макулатури, тільки з однією метою – приховати свої протизаконні дії та не виправляти їх. Навіть кожний Генпрокурор, тобто вища посадова особа по нагляду за законністю у кримінальному провадженні, готовий написати будь яку маячню, щоб не діяти за Законом, коли мова йде про притягнення до кримінальної відповідальності «своїх». Копія однієї такої відповіді-відписки, за особистим підписом «борця з корупцією № 1» Юрія Луценка, на час займання ним посади Генпрокурора, у мене залишилася. Юрій Віталійович відверто прийняв сторону свого підлеглого корупціонера.

 В тому моєму депутатському (місцевих рад) зверненні повідомлені до ГПУ йшла мова про рейдерське захоплення організованим злочинним угрупованням (ОЗУ) 1774,5 га державних зрошувальних земель. Це ОЗУ діяло під лідерством пана Матіоса, який на час захоплення державних земель займав посаду головного військового прокурора України, тобто заступника Генпрокурора! Це рейдерське захоплення супроводжувалося вчиненням декількох злочинів. Пан Луценко надіслав в мою адресу відверту відписку, яка не відповідала діючому законодавству та Конституції. Він у даному випадку порушив три правових норми двох законодавств. 

            Повертаючись до основної теми, почну з того, що мова йде про прояви дуже «дрібної корупції» (не жарт), в яких крім Шевченківського відділу поліції № 1 м. Львів, «прийняли участь» «місцеве» львівське ДБР, судді місцевого та апеляційного суду загальної юрисдикції (м. Львова), обласна внутрішня безпека нацполіції, МВС та ОГПУ. Уточнюю, мова про небажання притягнути до кримінальної відповідальності особу, яка вчинила «кримінальний ПРОСТУПОК», а саме, - «злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей», що передбачене ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України (далі «КК»), за якою навіть не передбачено позбавлення волі. Це яскравий приклад, коли поліцейські через небажання погіршити свої статистичні «кримінальні показники», відмовляються  виконувати свої прями обов’язки та правові норми передбачені Кримінальним процесуальним кодексом (далі «КПК»). 

            Далі все у хронологічному порядку.

            04 листопада 2015 року, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова, за позовом Левченко Оксани, було зобов’язано Левченко Володимира (прізвища та ім’я змінені, далі Л.О. та Л.В.). сплачувати аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей (справа № 466/6775/15-ц). На початку 2016 року було відкрито виконавче провадження, на підставі вищезазначеного судового рішення.

            В осені 2020 року, практично через п’ять років після судового рішення та через злісну несплату аліментів гр-ом Л.В., Л.О. звернулася до поліції з заявою про кримінальне правопорушення. З отриманої нею відповіді (копія додається нижче) стає зрозуміло, що її вищезгадана заява, подана до поліції, не була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР), в порушення вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України.

           Зображення 1

Замість реєстрації в ЄРДР, заява про кримінальне правопорушення була зареєстрована в «єдиному обліку» (далі ЄО), який незаконно ведеться виключно у підрозділах поліції, та не має ніякого відношення до КПК.         

Звертаю увагу, що «перевірка» обставин викладених у заявах, повідомленнях про кримінальне правопорушення здійснюється у формі досудового розслідування (у даному випадку у формі дізнання), що повинне відбуватися виключно після реєстрації їх у ЄРДР, а не в ЄО, вигаданому керівниками МВС та затвердженого ним з перевищенням посадових повноважень.

З цій відповіді також випливає те, що поліцейські не змогли знайти та опитати «аліментника» Л.В., через виявилося, що в його діях відсутні ознаки кримінального проступку, «за думкою поліцейських»?! А також у цій відповіді зазначено про те, що через це, «підстав для внесення заяви Л.О. до ЄРДР не має». У той же час, частиною 1 ст. 214 КПК передбачена негайна реєстрацію заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення в ЄРДР, але це не повинно перевищувати 24 години. З вищенаведеної відповіді випливає, що замість реєстрації в ЄРДР, поліцейські проводили «дослідчу перевірку», навіть без реєстрації в своєму незаконно діючому ЄО.

            26 травня 2023 року Л.О. звернулася до ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області (Шевченківський район) з заявою про кримінальне правопорушення, чернетку якої склав для неї я, як правозахисник.

 Зображення 2       

            В поліції існує схема, щоб не реєструвати таки заяви про кримінальне правопорушення в ЄРДР. Для цього використовуються «службові підробки» шляхом яких, таки заяви реєструються у незаконно діючому ЄО. Для цього використовується заміна правових визначень. У даному випадку при незаконної реєстрації в журналі ЄО, замість поняття «заява про кримінальне правопорушення», було використане таке визначення, як «звернення», в талоні-повідомлені № 9516, це зазначено скорочено - «звер.» (копія додається нижче). Тобто, відбувається шахрайська «декриміналізація» такої «заяви» про кримінальне правопорушення, шляхом надання їй вигляду «звернення» за Законом «Про звернення громадян», замість визначення за КПК! Але це є порушенням ЗУ «Про звернення громадян», точніше ст. 12 цього Закону.

      Зображення 3. 

Замість зазначення ознак кримінального проступку, вказаних в заяві Л.О. – «Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів)» (ч. 1 ст. 164 КК України), шулера-поліцейські вказали про «невиплату аліментів громадянином Л.В.», тобто «декриміналізації» вже були піддані ознаки кримінального правопорушення, які поліцейські визначили у вигляді «цивільного спору»?! В масштабах країни це норма, і це сотні тисяч заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення прихованих від реєстрації в ЄРДР, при наявності встановлених осіб, які вчинили злочини.

Звертаю увагу, якби поліцейські зареєстрували заяву Л.О. належним чином, навіть у незаконно діючому ЄО, тобто вказали би ознаки кримінального правопорушення зазначеного в заяві та його попередню правову кваліфікацію, вони були б зобов’язані внести таке визначення до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІКС ІПНП). У такому випадку вони на протязі 24 годин були б зобов’язані перенести такі відомості до ЄРДР, щоб уникнути покарання. ІКС ІПНП таке фіксує та контролює. Саме для такої «декриміналізації» кримінальних правопорушень і існує ЄО, як «фільтр» для заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення, з метою не реєстрації недоцільних для розслідування кримінальних правопорушень в ЄРДР. Тобто, тих, які погіршують показники кримінальної статистики.

            Через те, що Л.О. 01.06.2023 року отримала так званий талон-повідомлення про реєстрацію в ЄО її заяви про кримінальне правопорушення, але ще 28.05.2023р. повинна була отримати витяг про таку реєстрацію в ЄРДР (за законом, КПК), який не отримала, 05.06.2023р. вона звернулася до слідчого судді Шевченківського райсуду м. Львова зі скаргою про оскарження «бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення» (що передбачене п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК).

Далі у частині другої мова піде про рішення суду та «сумлінну» службову діяльність ст. слідчого ДБР, спрямовану на захист корупціонерів з поліції.

                                                                                                       Голова ГО «ІМПІЧМЕНТ»,

                                                                                                       пенсіонер МВС, майор міліції

Олег Мартиненко

Якщо є можливість, просимо фінансово підтримати «волонтерську» діяльність нашого ГО, яка полягає у піднятті питання, щодо проявів корупції з боку правоохоронців та суддів. В першу чергу мова про зловживання прокурорів та слідчих, через які принцип «невідворотності покарання» в Україні практично не діє, щодо до посадових осіб, які розкрадають держані кошти та державне майно. Крім публікацій, ми намагаємся здійснювати правовий вплив на корупціонерів та осіб, які їх захищають.

Картка Ощад.            № 4790 7299 5741 9666, або

Картка KredoBank     № 5355 1762 0197 8457.

«Еще одно подтверждение того, что пуйло обезьянничает и подражает фюреру»

 

          На українській не вдалося знайти про цій вагон, тому далі російською, щоб ворогам також було зрозуміло!                                                                                                                                                          https://homsk.com/martin/kompenskij-vagon-peremiriya                                  

                Часть 1. Компьенский вагон перемирия.

            «Вагон перемирия», или «Компьенский вагон» — комичный символ франко-германских отношений. Из простецкого вагончика-ресторана, построенного во Франции в 1914 году, он превратился в эдакий сомнительный приз, который стороны вырывали друг у друга после завершения Первой мировой.                                                                                                                                     Для начала французы переоборудовали нашего скромного героя в штабной вагон маршала Фоша. Быть может, потому что там был хороший бар. И именно тут 11 ноября 1918 года было подписано Первое компьенское перемирие — соглашение о прекращении боевых действий в Первой мировой войне. Славный вагончик покатал президента Франции Мильерана, а затем его (вагон, а не президента) с почётом выставили в Доме инвалидов на Поляне перемирия. Но, обратите внимание, мы не случайно указали, что перемирие было первое. На этом приключения вагона не заканчиваются.

                 Немцы — народ не мстительный, но всё записывают. Уже в 1940 году педантичные тевтоны аккуратно выломали стену и вытащили чудо-вагон. Л — логика. Если его как-то установили в здании, то, быть может, надо спросить, как его туда внесли? И таким же макаром вынести? Нет, конечно: доминируй, властвуй, унижай!                                                                                           В общем, не просто так его вынесли. Настолько была сильна личная травма фюрера, что именно в этом вагоне было подписано Второе компьенское перемирие, согласно которому капитулировала уже Франция.

              Но и на этом история не заканчивается. В качестве военного трофея вагон доставили на всеобщее обозрение в Берлин, а потом отправили в Тюрингию, в город Рула. Там он и стоял себе тихонько до 1945 года, пока Советы и союзники не начали доминировать, властвовать и унижать уже немцев. Вот и представьте себе. Враг у ворот — апрель 1945-го. И в этот самый момент, когда пора готовить яд и бункер, от фюрера поступает самое что ни на есть ценное и стратегически важное указание солдатам СС. Сжечь Компьенский вагон! Вместо того чтобы этих солдат отправить на фронт, пусть лучше вагон сжигают. Страх объясним: а вдруг и Третьего компьенского перемирия не миновать? Французы — они такие, тоже всё старательно записывают. Пожалел Гитлер историографов и сжёг злополучный вагончик.

https://korrespondent.net/ukraine/4782155-v-op-predupredyly-rossyian-po-povodu-stambula

      Часть 2

«В ОП предупредили россиян по поводу Стамбула».                                                                                Все попытки российской стороны связать сегодняшний день с 2022 годом не сработают, отметил Андрей Ермак.                                                                                                                                           Россияне на текущей встрече в Стамбуле напрасно строят ассоциации с переговорами в 2022 году. Об этом сообщил руководитель Офиса президента Андрей Ермак в Телеграм в пятницу, 16 мая 2025г..                                                                                                                                            «Россияне хотят строить ассоциации с 2022 годом. Но всё, что связывает с этим переговоры, — это исключительно город Стамбул. И ничего больше. Все попытки россиян привязать сегодняшний день к 2022 году не сработают», - написал он.                                                             Накануне глава делегации РФ Владимир Мединский заявил, что российская делегация рассматривает нынешние переговоры в Стамбуле как продолжение прерванного в 2022 году мирного процесса, а также якобы обладает необходимыми компетенциями и полномочиями. 

                      

   Такая вот ещё одна «параллель» между Адольфом и вовой-гопником (пуйлом, бункерным, сказачным дятлом и т.п.). Но в сравнении с Адольфом на порядок или два трусливей! Хреново, когда огромная рабская страна постоянно оказывается в руках конченых мразей и моральных уродов в одной человеческой оболочке.                                                                                                Из публикаций «по теме».

Олег Мартиненко 

«Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 3)

     «Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 1) https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/02/2014-1.html , у кінці публікації пояснювальна записка. «Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 2) https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/03/2014-2.html

        Продовжуючи описання знищення нардепами статті 364 КК у 2014 році, за ініціативою фракції ВО «Батьківщина», необхідно нагадати, що у кінці другої частини цих публікацій, мова йшла про те, що за «особистою думкою» нардепа А. Кожем’якіна, кримінальна відповідальність «за зловживання» повинна наступати виключно у випадку наявності матеріальної шкоди. Витяг скріншот з пояснювальної записці, складеної цим нардепом у 2013 році.

        Під цим скріншотом, у частині другою, мною було зазначено про те, чому ні є обов’язковим заподіяння матеріальної шкоди через зловживання, для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. Крім того, є сенс навести приклади діянь (зловживання та перевищення) без наявності матеріальної шкоди, які за КК є кримінальними правопорушеннями.  

        Так, 14.07.2020 року Законом № 768-IX, до Кримінального кодексу була додана стаття 365-3, про кримінальну відповідальність за «Бездіяльність працівника правоохоронного органу щодо незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, лотерей», де передбачене покарання виключно позбавленням волі від 6 до 8 років! Про додання цієї дуже цікавої статті до КК, мною буде підготовлена окрема публікація. Саме цікаве те, що кримінальною відповідальністю за цією статтею, є фактичне зловживання службовим становищем (владою) шляхом бездіяльності. Тобто, у якось степені стаття 365-3 КК є «статтею-двійником» (використовую визначення А. Кожем’якіна, щодо статей 423 та 424 КК, про що буде далі) статті 364 цього Кодексу, але …, без визначення будь якої шкоди, для кваліфікації цього злочину?! Виникає питання до нардепів, за якою «методикою» визначається спричинена шкода за цим злочином? Крім того, передбаченим покаранням за статтею 365-3 КК, є позбавлення волі від 6 до 8 років (не зазначено про «ТЯЖКІ НАСЛІДКИ), суворіше ніж передбачено ч. 2 (останньою) ст. 364 цього Кодексу, де від 3 до 6, за «ТЯЖКІ НАСЛІДКИ»?!  

        Продовжуючи, треба навести диспозицію частини 1 статті 375 КК України, яка передбачала кримінальну відповідальність суддів з 2001 року по грудень 2020 року (про знищення цієї статті фракцією ОПЗЖ та відповідним Рішенням КСУ буде також окрема публікація), -  «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови». І тільки в частині другої цієї статті, ознаками злочину були: «спричинення тяжких наслідків» або «вчинення цього злочину з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах». Суть цього порівняння у тому, що на протязі більш ніж 19 років, до кримінальної відповідальності можна було притягнути суддю, «за постановлення ним завідомо неправосудного (незаконного, необґрунтованого, зазначено у спрощеному сенсі) судового рішення! У той же час, прокурор чи слідчий не несли та не несуть кримінальну відповідальність, наприклад, за винесення «завідомо незаконної» чи «завідома необґрунтованої» постанови, навіть при наявності спричинення мільйонних збитків фізичної або юридичної особі?! Може хто не розуміє, але це є нормою для українського законодавства! Треба також зауважити про те, що до змін внесених до ст. 364 КК законами 2014 року, така кримінальна відповідальність існувала на законодавчому рівні, але практично її не застосовували, виключно через корупційну складову з боку прокурорів.

         За доводами Кожем’якіна щодо «об’єднання» третіх частин статей 364 та 365, в «одну третю» статті 365 (все стосується КК), він зазначив наступне (нижче скріншот):

         Зазначене у вищенаведеному скріншоті, є дуже яскравим прикладом чергового пересмикування фактів, з метою просування об’єднання «правоохоронних» зловживань з перевищеннями. По-перше, на час подання зазначеної вище пояснювальної записці до ВР України, вже діяв КПК України 2012 року, у правових нормах якого вже не було передбачено порушення кримінальних справ. По-друге,  фальсифікація доказів, є окремим видом злочину – «службова підробка», відповідальність за який передбачена ст. 366 КК України. У більшості випадків, фальсифікування доказів у кримінальних провадженнях використовується для подальшого зловживання з метою прийняття необґрунтованого рішення, що також повинно вказувати на «навмисність» його вчинення (тобто, завідомо необґрунтоване)  По-трете, у переважної більшості випадків порушення кримінальних справ до 2012 року, закриття кримінальних справ (до 2012 року) або закриття кримінальних проваджень, це «класика зловживань», а не перевищень. «Перевищення» у кримінальному процесі, це у більшості випадків дуже очевидне правопорушення. У той же час «зловживання», наприклад, прийняття необґрунтованих рішень, або навмисне не прийняття обґрунтованих рішень (не виконання своїх службових обов’язків –бездіяльність), саме це є «класикою зловживань» не тільки у кримінальному процесі та судочинстві, але й у інших сферах службової діяльності державних службовців.

         «Шулерство» Кожем’якіна з маніпуляціями кримінальними «зловживанням» та «перевищенням» очевидне. Фактичне знищення ст. 364 КК України, та частково статті 365 цього Кодексу переслідувало одну мету – безпідставна (корупційна) реабілітація засуджених за цими статтями Ю. Луценка та Ю. Тимошенки, що на мій погляд мало та по теперішний час має тяжкі наслідки відносно всьому Українському суспільству та державних інтересів! Звертаю увагу, я не про те що реабілітували, а про те, що знищили саму «антикорупційну» статтю з КК України. Краще би політична команда Ю. Тимошенки дала би хабарі членам колегії суддів Верховного суду України, для перегляду відповідних кримінальних справ за «нововиявленими обставинами» (сфальсифікував таки обставини), з постановленням виправдувального вироку. Багато хто скаже, так це ж низка особливо тяжких злочинів. Не заперечую, але це не було би такою шкодою для правопорядку, тобто для Суспільства та держави, як це відбулося через прийняття зазначених вище законів.

            Для повного розуміння «багатоходівкі» від фракції ВО «Батьківщина» ВР України у 2014 році, щодо прийняття «корупційних законів від 21.02. та 13.05.2014, потрібно звернути увагу на інше політичне шахрайство цих політиків. Мова про виключення з кримінального кодексу «військових» статей 423 та 424. Само по собі, це було прикриттям того, що нібито диспозиції статей 364 та 365 КК «змінювали» не заради Луценка та Тимошенки, а лише з метою «удосконалення Кримінального кодексу».

            Але, якщо подивитися на підстави виключення ст. ст. 423 та 424 з КК, які зазначені у пояснювальної записці Кожем’якіна, то стане зрозуміло, що це була чергова маячня (нижче скріншот).:

             Тобто, мова в записці про те, що для військових «зловживань», замість знищеної ст. 423 повинна застосовуватися ст. 364, а для «перевищень», замість знищеної статті 424, стаття 365 (все стосується КК). По-перше, почну з того, що кримінальна відповідальність за статтею 365 КК («перевищення») з 2014 року, стала розповсюджуватися виключно на «працівників правоохоронних органів». Тобто «перевищення» військовими перестало бути злочином?! Вже трохи більш ніж через рік, оновлений склад нардепів прийняв Закон № 290-VIII від 07.04.2015, яким «ПОНОВИВ» кримінальну відповідальність військових за «перевищення», шляхом доповнення КК України статтею 426-1. Це відбулося нібито через «ПОМИЛКОВЕ ВИКЛЮЧЕННЯ» ст. 424 з КК України?! «Прирівнювання» у КК ст. 423 («військове зловживання») до ст. 364, також є «законодавчим шахрайством» від нардепів. Кримінальна відповідальність за частиною 3 ст. 364, нібито «перейшла» до частини 3 статті 365, шляхом «об’єднання» з нею. Про це зазначено у записці Кожем’якіна, та відбулося за Законом від 21.02.2014, через виключення частини 3 з статті 364. Тобто, «зловживання» стало тім самим, що й «перевищення», що є повною маячнею. Але виникає інше питання, куди «перейшла» частина 3 статті 423 («військове» зловживання, «вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці»), де покаранням було позбавлення волі від 5 до 10 років?! Ще раз нагадаю, у ст. 364 КК тільки дві частини, друга передбачає позбавлення волі від 3 до 6 років, а третя нібито стала застосовуватися виключно відносно правоохоронців, як «перевищення»?!. Відповідь, - «за рашинським кораблем».

            З цього всього виникає основне питання до інших нардепів, які ні були «протимошенківські», - вони голосували за закони від 21.02.2014 № 746-VII та від 13.05.2014 № 1261-VII через отримання хабарів, чи їх розвели як лохів???

            У якості інформації, необхідно зазначити, що у жовтні 2019 року мною було направлено депутатське звернення (депутата Каховської райради VІІ скликання) до Президента та ВР України, з проханням скасувати зміни до ст. 364 КК України, які відбулися за законами № 746-VII від 21.02.2014 та № 1261-VII від 13.05.2014. Копія відповіді з ВР України нижче.

       

Вже 18.12.2019 року у ВР України було зареєстровано відповідний законопроект, поданий до ВР України Президентом О. Зеленським.

Весь цинізм цієї «події» у тому, що пройшло більше ніж п’ять років з часу подання зазначеного законопроекту на розгляд та для прийняття відповідного Закону, але законопроект № 2621 від 18.12.2019 так і не став Законом?! Тобто, «монобільшість» чомусь «ПОКЛАЛА» на свого «лідера». Погоджуюся з тим, що їх лідер може боротися тільки з зовнішніми ворогами, «своїх», внутрішніх ворогів України він покриває. Що можна казати про таку ситуацію у владі? Варіанти: користь, тупість, недбалість, незручно роздовбати друзів тощо.   Доречи, є ще відносно «свіжа» відповідь на моє нещодавнє звернення від ГО до ВРУ, щодо тяганини внесення змін до ст. 364 КК. Нема сенсу її цитувати, додаю її копію.

Мова у відповіді йде про «включення законопроекту № 2621 від 18.12.2019 до плану роботи 12 сесії ВР України ІХ скликання. На сьогодення, з лютого 2025 року почала роботу 13 сесія. Відповідний закон, щодо внесення змін до ст. 364 КК не прийнятий. Але ні у Президента, а ні у нардепів не виникло бажання повністю скасувати відверто корупційні закони № 746-VII та № 1261-VII. У них вистачило сміливості тільки на «дуже потужні» намагання внести зміни лише до п. 3 примітки статті 364 КК, про визнання зловживання злочином через спричинення «не грошової істотної шкоди»?! У той же час, «тяжкими наслідками» за частиною другою ст. 364 КК та пунктом 4 примітки до цієї статті, повинно залишитися тільки грошове вимірювання таких «наслідків»?! Навіть такі «дрібні» зміни до статті 364, не можуть зробити політичні імпотенти з ВР України! Закон який вони не можуть прийняти на протязі більш ніж 5 років, у тому вигляді, в якому є відповідний законопроект до нього, практично не буде мати серйозний вплив на антикорупційну діяльність правоохоронців та суддів! Це «вчорашній день». Ми, ГО, запропонували радикальні антикорупційні зміни до КК та КПК, що у якості пропозиції надіслали Президенту та нардепам, але про це окремо.

Чи можна боротися з розкраданнями державного майна, якщо це основний засіб незаконного збагачення не тільки крадіїв держслужбовців, але й прокурорів та інших так званих правоохоронців, які безкарно отримують частину викраденого за непритягнення винних до кримінальної відповідальності (безкарні зловживання). Це дуже нагадує трофобіоз у природі, коли мурахі отримують їжу, яка виділяється попелицями (буквально доять їх) та захищають їх, коли ті знищують рослини.

В Україні практично не існує реальної боротьби з корупцією, існує імітації такої боротьби, що фактично є популізмом!

Ця публікація викладена у відносно спрощеної формі для більшого охоплення громадян, з метою розуміння одного із основних коренів корупції.       

Далі буде.

Просимо розповсюджувати ці публікації (далі буде про інші корупційні зміни до КК та КПК України) для розуміння корупційного коріння у правоохоронної діяльності в нашої країні.

Ви можете матеріально підтримати нас (ГО) у антикорупційної діяльності, шляхом переказу незначних грошових коштів на банківську карку MasterCard Instant UAH 5355 1762 0197 8457.  (канцтовари, пересилка звернень, втрата значного часу на моніторинг та складання звернень та публікації, замість роботи на самих себе).

Голова ГО «Імпічмент»

Олег Мартиненко