Про
дворічну епопею небажання виконувати свої посадові обов’язки так званими
правоохоронцями.
Частина друга
за посиланням - https://site.ua/oleg.martynenko/dribna-korupciya-vid-lvova-do-kijeva-z-4-x-castin-i7p33j5
або https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/07/4_24.html
або сайт ІМПІЧМЕНТ - http://www.impeachment.org.ua/news/2025-07-25-282
Частина ТРЕТЯ
Після мого звернення до суду
зі скаргою на слідчого з ДБР, тобто Гордона, який шляхом бездіяльності захистив
корупціонерів з поліції, вже чотири львівських судді встали на захист
зазначених вище посадових осіб. Про слідчого з ДБР у частині другої
Чесно кажучи, я вважав, що
судді зобов’язують ДБР внести до ЄРДР відповідні відомості про вчинення кримінальних
правопорушень з боку поліцейських, а далі слідчі, замість проведення досудового
розслідування тупо закриють відповідне кримінальне провадження. Але корупційна
система влади України намагається не допускати навіть такого, тобто навіть натяк
на притягнення до кримінальної відповідальності тих, хто працює на злочинну
систему влади в Україні це неприпустимо!
Зображення 9.
Саме через вищезазначене, слідчій
суддя Личаківського районного суду м. Львова Жовнір
Г.Б., при розгляді моєї скарги щодо бездіяльності слідчого з ДБР, яка
полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,
прийняв на себе повноваження слідчого правоохоронного органу та почав
встановлювати обставини «відсутність» в діях поліцейських ознак злочину
передбаченого ст. 365 КК?! Це ним було використано для відмовив в задоволені
моєї скарги. При цьому слідчий суддя «забув» дати «подібну оцінку» за
повноваженнями слідчого ДБР чи прокурора, відносно вчинення або невчинення
кримінальних правопорушень з боку поліцейських, які передбачені ст. 366 та ст.
382 КК?! Таке буває, коли судді приймають рішення не за законом та обставинами
справи, а таке яке потрібно для системи. У даному випадку, слідчій суддя, як і
інші держчиновники, обрав те за що можна зачепитися, з метою відмови мені у
задоволені скарги. Вважаю, що відбулося на користь поліцейських та слідчого з
ДБР. Звертаю увагу, що правові норми зазначені у ч. 1 та ч. 4 ст. 214 та п. 1
ч. 1 ст. 303 КПК, фактично не дають будь яких підстав суддям для відмови в
задоволені таких скарг!
Для прикладу є сенс порівняти дві
ухвали постановленні слідчими суддями за скаргами, які були подані до суду відповідно
п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК. Тобто, слідчим суддею Шевченківського районного суду м.
Львова (справа № 466/5903/23), для якої було достатньо підстав для задоволення
скарги Л.О. лише через те, що вона звернулася у Відділ поліції №1 Львівського
районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області з заявою про вчинення
кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КК України. І все! Бездіяльність
поліцейських у цій Ухвалі була визнана, як «порушено вимоги закону та права
заявника» (зображення 4, в частині другої цій публікації).
На Ухвалу,
за якою слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова Жовнір Г.Б.
відмовив мені в задоволені скарги, щодо бездіяльності слідчого ДБР, мною була
подана апеляційна скарга до Львівського
апеляційного суду.
Ухвала колегії трьох суддів
судової палати з розгляду кримінальних справах цього суду від 14.09.2023 року
(судова справ № 463/6814/23), за моєю апеляційною скаргою, на мій погляд була
передбачена. Вважаю, що багато хто погодиться зі мною у тому, що влада України,
починаючі з президента, «своїх» корупціонерів захищає більше, ніж захисників
України, які роблять відсіч бойовикам країни-терориста на протязі більш ніж
трьох років!
Зображення 10.1.
Зображення 10.2.
Щоб зрозуміти як три судді апеляційного суду
м. Львова «дотримуються» Закону та «ретельно» знайомляться з матеріалами
судових справ, мені потрібно процитувати деякі висловлювання в постановленої
ними Ухвалі від 14.09.2023 року та прокоментувати це.
Вважаю,
що зміст Ухвали суду апеляційної інстанції, є звичайною недбалістю, через упереджене
ставлення до мене, як скаржника. Для початку, достатньо подивитися на зазначене
в цій Ухвалі прізвище слідчого судді суду першої інстанції (зображення 10.1) та
порівняти з прізвищем слідчого судді в Ухвалі, яка мною оскаржується
(зображення 9), де він названий «суддею першої інстанції». Мені зрозуміла така
недбалість цих трьох суддів, тобто навіщо ретельно розглядати справу, якщо
рішення за нею вже було передбачено до її розгляду, що далі мною буде доведене.
Зазначене
суддями: «…В обґрунтування свого рішення
слідчий суддя суду першої інстанції послався на те, що проаналізувавши
відомості, зазначені у заяві про вчинення кримінального правопорушення,
встановлено, що фактично скаржник (тобто я, Мартиненко О.А.) не погоджується із
процесуальними діями слідчого з приводу внесення відомостей до ЄРДР за його
попередньою заявою датованою 26.05.2023 р.».
Мої
коментарі:
1. Відразу звертаю
увагу на те, що судове рішення у суді апеляційної інстанції (зображення 10.1.
та 10.2.) приймалось за моєю скаргою на бездіяльність слідчого з ДБР щодо
невнесення ним відомостей до ЄРДР за моєю заявою до цього «органу» від
31.07.2023 року. Заяву від 26.05.2023 року подавав ні я, а громадянка Л.О., як
і скаргу на бездіяльність поліції, яка була задоволена слідчим суддею Шевченківського
районного суду?! З цього випливає те, що три судді, які розглядали мою
апеляційну скаргу, не знали, яка саме бездіяльність слідчого та з якого органу
оскаржується мною?!;
2. В КПК не
передбачений «дослідчій аналіз» відомостей зазначених в заявах (повідомленнях)
про кримінальне правопорушення до внесення відповідних відомостей до ЄРДР,
тобто до початку розслідування. Саме тому, правовими нормами КПК не передбачена
не тільки відмова в реєстрації заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення
в ЄРДР, як СЛІДЧА ДІЯ, а навіть така відмова заборонена частиною 4 ст. 214 КПК.
Саме тому, корупціонери так званих правоохоронних органів вдаються до протиправної
чи протизаконної бездіяльності;
3. Як мною
зазначено вище (п. 1), 26.05.2023 року до поліції з заявою про кримінальне
правопорушення звернулася Л.О.. Тому у даному випадку у мене не було права
«погоджуватися» чи «не погоджуватися» з діями (яких не було) слідчого з приводу
невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, так як таки права має виключно
заявник (у даному випадку заявниця Л.О.) або його (її) представник (адвокат);
4. Крім того, не
було ніяких дій слідчого поліції щодо виконання ним судового рішення від
12.06.2023 року. Відомості зазначені в заяві Л.О. від 26.05.2023 року до ЄРДР
не було внесено взагалі. Це не зроблено навіть по теперішний час. Для з’ясування
цього достатньо перевірити наявність прийнятого поліцією рішення за зазначеною
вище заявою Л.О. від 26.05.2023 року, зареєстрованою виключно тільки в «поліцейському
ЄО» за № 9516. Тому пани судді «помилилися», вказавши про процесуальних дій
слідчого. Таких дій не було, була бездіяльність з ознаками злочину
передбаченому ч. 2 ст. 382 КК («не виконання службовою особою судового рішення,
яке набуло законної сили»);
5. 23.06.2023
року, до ЄРДР були внесені відомості із ПІДРОБЛЕНОЇ ЗАЯВИ, нібито поданої до
поліції громадянкою Л.О у цей день, що не відповідає дійсності та обставинам.
Далі
судді апеляційного суду, з метою відмови в задоволені моєї скарги на
бездіяльність слідчого з ДБР, послалися на правову норму нормативно-правового
акту Генпрокуратури (ГПУ), що виклали у своєї Ухвалі в такому вигляді: «Відповідно
до п.2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом
Генерального прокурора України № 139 від 6 квітня 2016 року, відомості про
кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з
іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України,
зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення
кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з
іншого джерела».
Мої
коменти:
1. Наказ ГПУ
від 06.04.2016 року № 139, ще 30.06.2020 року був визнаний таким, що втратив
чинність через підписання Наказу ОГПУ від 30.06.2020 року № 298, яким було
затверджено нове Положення «про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок
його формування та ведення». Тобто, три судді застосували нормативно-правовий
акт, який більш ніж три роки до застосування його ними, втратив законну силу?!;
2. В п. 2 Гл.
3 Розділу ІІ Положення «про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його
формування та ведення» затвердженого Наказом ОГПУ від 30.06.2020 № 298
Генпрокурором І. Венедиктовою, були встановлені вимоги до змісту заяви,
повідомлені для реєстрації їх в ЄРДР. Таки вимоги не передбачені в КПК, про що
я вже вказував раніше Якщо навіть прийняти до уваги те, що судді «ТРОХИ
ПОМИЛИСЯ» у застосуванні правової норми вищезазначених положень, виникає
питання, - з яких підстав судді застосували з двох правових актів той, який має
нижчу юридичну силу?!
В
зазначеної Ухвалі суду апеляційної інстанції, також вказано про те, що якщо 23.06.2023
до ЄДРД внесені відомості, тобто з ПІДРОБЛЕНОЇ ЗАЯВИ, яку Л.О. не подавала до
поліції, то це вже ЗАКОННО?! А не здається панам суддям, що шляхом реєстрації
23.06.2023 р. ПІДРОБЛЕНОЇ ПОЛІЦІЄЮ заяви, замість реєстрації заяви від
26.05.2023р., так званні правоохоронці «ПРИХОВАЛИ ВІД РЕЄСТРАЦІЇ» в ЄРДР заяву
Л.О., яку вона особисто подала 26.05.2023 року? Як мною було зазначено вище,
саме таким чином, поліцейські, шляхом службової підробки приховали порушення
ними строку реєстрації на 28 днів, замість 24 годин, та не виконали судове
рішення відносно реєстрації заяви від 26.05.2023 року?! Це для суддів суду
апеляційної інстанції виявляється було правомірно та законно?
Також
«адвокати в мантіях», в постановленої ними Ухвалі назвали «НЕТОЧНОСТЯМИ У
ФОРМУЛЮВАННІ ТЕКСТУ ПОВІДОМЛЕННЯ» те, що має ознаки кримінального
правопорушення, - СЛУЖБОВА ПІДРОБКА?! Це ще один доказ, що три судді розглядали
справу «по суті», нібито вони отримали не скаргу від мене за ст. 303 КПК, а
обвинувачений акт від прокурора відповідно до ст. 314 КПК.
Треба зазначити, як щоб такі «НЕТОЧНОСТІ»
при реєстрації в ЄО, не використовувалися би поліцейськими (в ДБР також) з
метою приховування заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення від
реєстрації в ЄРДР, то це дійсно не мало би ні якого значення! А у даному
випадку, «неточності у формуванні тексту», насправді є «внесенням до офіційного
документу завідомо неправдивих відомостей» (ст.366 КК), з метою приховування відомостей
про кримінальне правопорушення від розслідування та правосуддя. Вирішення
питання про наявність ознак кр. правопорушення передбаченого ст. 366 КК, не
може бути предметом розгляду слідчим суддею або суддями суду апеляційної
інстанції при розгляді скарг передбачених п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, так як для
з’ясування таких обставин проводиться досудове розслідування. На мій погляд,
з’ясовуючи обставини вчинення або невчинення кр. правопорушення, при розгляді
скарги поданої мною до суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, судді відверто
перевищили свої повноваження за цим Кодексом!
Приймаючі
до уваги, що зазначені дві ухвали слідчого судді та суду апеляційної інстанції
набули законної сили, я не можу казати про те, що вони незаконні! Але я
впевнений, що такі судові рішення важко вважати АКТАМИ ПРАВОСУДДЯ!
Далі про
те, як ще один старший слідчій з львівського ДБР поклав на Львівську обласну та
Генеральну прокуратури, а також про восьмимісячну мовчазну паузу ще одного
корупційного органу поліції.
Голова ГО
«ІМПІЧМЕНТ»,
пенсіонер МВС, майор міліції
Олег Мартиненко
Якщо є можливість, просимо
фінансово підтримати «волонтерську» діяльність нашого ГО, яка полягає у
піднятті питання, щодо проявів корупції з боку правоохоронців та суддів. В
першу чергу мова про зловживання прокурорів та слідчих, через які принцип
«невідворотності покарання» в Україні практично не діє, щодо до посадових осіб,
які розкрадають держані кошти та державне майно. Крім публікацій, ми намагаємся
здійснювати правовий вплив на корупціонерів та осіб, які їх захищають.
Картка Ощад.
№ 4790 7299 5741 9666, або
Картка KredoBank
№ 5355 1762 0197 8457.