Дрібна корупція від Львова до Києва (з 4-х частин, частина 3)

 

Про дворічну епопею небажання виконувати свої посадові обов’язки так званими правоохоронцями.

Частина друга за посиланням - https://site.ua/oleg.martynenko/dribna-korupciya-vid-lvova-do-kijeva-z-4-x-castin-i7p33j5 або https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/07/4_24.html або сайт ІМПІЧМЕНТ - http://www.impeachment.org.ua/news/2025-07-25-282

Частина ТРЕТЯ

Після мого звернення до суду зі скаргою на слідчого з ДБР, тобто Гордона, який шляхом бездіяльності захистив корупціонерів з поліції, вже чотири львівських судді встали на захист зазначених вище посадових осіб. Про слідчого з ДБР у частині другої

Чесно кажучи, я вважав, що судді зобов’язують ДБР внести до ЄРДР відповідні відомості про вчинення кримінальних правопорушень з боку поліцейських, а далі слідчі, замість проведення досудового розслідування тупо закриють відповідне кримінальне провадження. Але корупційна система влади України намагається не допускати навіть такого, тобто навіть натяк на притягнення до кримінальної відповідальності тих, хто працює на злочинну систему влади в Україні це неприпустимо! 

             

Зображення 9.

Саме через вищезазначене, слідчій суддя Личаківського районного суду м. Львова Жовнір Г.Б., при розгляді моєї скарги щодо бездіяльності слідчого з ДБР, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, прийняв на себе повноваження слідчого правоохоронного органу та почав встановлювати обставини «відсутність» в діях поліцейських ознак злочину передбаченого ст. 365 КК?! Це ним було використано для відмовив в задоволені моєї скарги. При цьому слідчий суддя «забув» дати «подібну оцінку» за повноваженнями слідчого ДБР чи прокурора, відносно вчинення або невчинення кримінальних правопорушень з боку поліцейських, які передбачені ст. 366 та ст. 382 КК?! Таке буває, коли судді приймають рішення не за законом та обставинами справи, а таке яке потрібно для системи. У даному випадку, слідчій суддя, як і інші держчиновники, обрав те за що можна зачепитися, з метою відмови мені у задоволені скарги. Вважаю, що відбулося на користь поліцейських та слідчого з ДБР. Звертаю увагу, що правові норми зазначені у ч. 1 та ч. 4 ст. 214 та п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, фактично не дають будь яких підстав суддям для відмови в задоволені таких скарг!

Для прикладу є сенс порівняти дві ухвали постановленні слідчими суддями за скаргами, які були подані до суду відповідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК. Тобто, слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова (справа № 466/5903/23), для якої було достатньо підстав для задоволення скарги Л.О. лише через те, що вона звернулася у Відділ поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КК України. І все! Бездіяльність поліцейських у цій Ухвалі була визнана, як «порушено вимоги закону та права заявника» (зображення 4, в частині другої цій публікації).  

            На Ухвалу, за якою слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова Жовнір Г.Б. відмовив мені в задоволені скарги, щодо бездіяльності слідчого ДБР, мною була подана апеляційна скарга до  Львівського апеляційного суду.

Ухвала колегії трьох суддів судової палати з розгляду кримінальних справах цього суду від 14.09.2023 року (судова справ № 463/6814/23), за моєю апеляційною скаргою, на мій погляд була передбачена. Вважаю, що багато хто погодиться зі мною у тому, що влада України, починаючі з президента, «своїх» корупціонерів захищає більше, ніж захисників України, які роблять відсіч бойовикам країни-терориста на протязі більш ніж трьох років!

            

Зображення 10.1.

            

Зображення 10.2.

              Щоб зрозуміти як три судді апеляційного суду м. Львова «дотримуються» Закону та «ретельно» знайомляться з матеріалами судових справ, мені потрібно процитувати деякі висловлювання в постановленої ними Ухвалі від 14.09.2023 року та прокоментувати це.

            Вважаю, що зміст Ухвали суду апеляційної інстанції, є звичайною недбалістю, через упереджене ставлення до мене, як скаржника. Для початку, достатньо подивитися на зазначене в цій Ухвалі прізвище слідчого судді суду першої інстанції (зображення 10.1) та порівняти з прізвищем слідчого судді в Ухвалі, яка мною оскаржується (зображення 9), де він названий «суддею першої інстанції». Мені зрозуміла така недбалість цих трьох суддів, тобто навіщо ретельно розглядати справу, якщо рішення за нею вже було передбачено до її розгляду, що далі мною буде доведене.    

            Зазначене  суддями: «…В обґрунтування свого рішення слідчий суддя суду першої інстанції послався на те, що проаналізувавши відомості, зазначені у заяві про вчинення кримінального правопорушення, встановлено, що фактично скаржник (тобто я, Мартиненко О.А.) не погоджується із процесуальними діями слідчого з приводу внесення відомостей до ЄРДР за його попередньою заявою датованою 26.05.2023 р.».

            Мої коментарі:

     1. Відразу звертаю увагу на те, що судове рішення у суді апеляційної інстанції (зображення 10.1. та 10.2.) приймалось за моєю скаргою на бездіяльність слідчого з ДБР щодо невнесення ним відомостей до ЄРДР за моєю заявою до цього «органу» від 31.07.2023 року. Заяву від 26.05.2023 року подавав ні я, а громадянка Л.О., як і скаргу на бездіяльність поліції, яка була задоволена слідчим суддею Шевченківського районного суду?! З цього випливає те, що три судді, які розглядали мою апеляційну скаргу, не знали, яка саме бездіяльність слідчого та з якого органу оскаржується мною?!;

     2. В КПК не передбачений «дослідчій аналіз» відомостей зазначених в заявах (повідомленнях) про кримінальне правопорушення до внесення відповідних відомостей до ЄРДР, тобто до початку розслідування. Саме тому, правовими нормами КПК не передбачена не тільки відмова в реєстрації заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення в ЄРДР, як СЛІДЧА ДІЯ, а навіть така відмова заборонена частиною 4 ст. 214 КПК. Саме тому, корупціонери так званих правоохоронних органів вдаються до протиправної чи протизаконної бездіяльності;

     3. Як мною зазначено вище (п. 1), 26.05.2023 року до поліції з заявою про кримінальне правопорушення звернулася Л.О.. Тому у даному випадку у мене не було права «погоджуватися» чи «не погоджуватися» з діями (яких не було) слідчого з приводу невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, так як таки права має виключно заявник (у даному випадку заявниця Л.О.) або його (її) представник (адвокат);

     4. Крім того, не було ніяких дій слідчого поліції щодо виконання ним судового рішення від 12.06.2023 року. Відомості зазначені в заяві Л.О. від 26.05.2023 року до ЄРДР не було внесено взагалі. Це не зроблено навіть по теперішний час. Для з’ясування цього достатньо перевірити наявність прийнятого поліцією рішення за зазначеною вище заявою Л.О. від 26.05.2023 року, зареєстрованою виключно тільки в «поліцейському ЄО» за № 9516. Тому пани судді «помилилися», вказавши про процесуальних дій слідчого. Таких дій не було, була бездіяльність з ознаками злочину передбаченому ч. 2 ст. 382 КК («не виконання службовою особою судового рішення, яке набуло законної сили»);

     5. 23.06.2023 року, до ЄРДР були внесені відомості із ПІДРОБЛЕНОЇ ЗАЯВИ, нібито поданої до поліції громадянкою Л.О у цей день, що не відповідає дійсності та обставинам.

            Далі судді апеляційного суду, з метою відмови в задоволені моєї скарги на бездіяльність слідчого з ДБР, послалися на правову норму нормативно-правового акту Генпрокуратури (ГПУ), що виклали у своєї Ухвалі в такому вигляді: «Відповідно до п.2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 6 квітня 2016 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела».

            Мої коменти:

     1. Наказ ГПУ від 06.04.2016 року № 139, ще 30.06.2020 року був визнаний таким, що втратив чинність через підписання Наказу ОГПУ від 30.06.2020 року № 298, яким було затверджено нове Положення «про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення». Тобто, три судді застосували нормативно-правовий акт, який більш ніж три роки до застосування його ними, втратив законну силу?!;

     2. В п. 2 Гл. 3 Розділу ІІ Положення «про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення» затвердженого Наказом ОГПУ від 30.06.2020 № 298 Генпрокурором І. Венедиктовою, були встановлені вимоги до змісту заяви, повідомлені для реєстрації їх в ЄРДР. Таки вимоги не передбачені в КПК, про що я вже вказував раніше Якщо навіть прийняти до уваги те, що судді «ТРОХИ ПОМИЛИСЯ» у застосуванні правової норми вищезазначених положень, виникає питання, - з яких підстав судді застосували з двох правових актів той, який має нижчу юридичну силу?!

            В зазначеної Ухвалі суду апеляційної інстанції, також вказано про те, що якщо 23.06.2023 до ЄДРД внесені відомості, тобто з ПІДРОБЛЕНОЇ ЗАЯВИ, яку Л.О. не подавала до поліції, то це вже ЗАКОННО?! А не здається панам суддям, що шляхом реєстрації 23.06.2023 р. ПІДРОБЛЕНОЇ ПОЛІЦІЄЮ заяви, замість реєстрації заяви від 26.05.2023р., так званні правоохоронці «ПРИХОВАЛИ ВІД РЕЄСТРАЦІЇ» в ЄРДР заяву Л.О., яку вона особисто подала 26.05.2023 року? Як мною було зазначено вище, саме таким чином, поліцейські, шляхом службової підробки приховали порушення ними строку реєстрації на 28 днів, замість 24 годин, та не виконали судове рішення відносно реєстрації заяви від 26.05.2023 року?! Це для суддів суду апеляційної інстанції виявляється було правомірно та законно?

            Також «адвокати в мантіях», в постановленої ними Ухвалі назвали «НЕТОЧНОСТЯМИ У ФОРМУЛЮВАННІ ТЕКСТУ ПОВІДОМЛЕННЯ» те, що має ознаки кримінального правопорушення, - СЛУЖБОВА ПІДРОБКА?! Це ще один доказ, що три судді розглядали справу «по суті», нібито вони отримали не скаргу від мене за ст. 303 КПК, а обвинувачений акт від прокурора відповідно до ст. 314 КПК.

Треба зазначити, як щоб такі «НЕТОЧНОСТІ» при реєстрації в ЄО, не використовувалися би поліцейськими (в ДБР також) з метою приховування заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення від реєстрації в ЄРДР, то це дійсно не мало би ні якого значення! А у даному випадку, «неточності у формуванні тексту», насправді є «внесенням до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей» (ст.366 КК), з метою приховування відомостей про кримінальне правопорушення від розслідування та правосуддя. Вирішення питання про наявність ознак кр. правопорушення передбаченого ст. 366 КК, не може бути предметом розгляду слідчим суддею або суддями суду апеляційної інстанції при розгляді скарг передбачених п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, так як для з’ясування таких обставин проводиться досудове розслідування. На мій погляд, з’ясовуючи обставини вчинення або невчинення кр. правопорушення, при розгляді скарги поданої мною до суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, судді відверто перевищили свої повноваження за цим Кодексом!

            Приймаючі до уваги, що зазначені дві ухвали слідчого судді та суду апеляційної інстанції набули законної сили, я не можу казати про те, що вони незаконні! Але я впевнений, що такі судові рішення важко вважати АКТАМИ ПРАВОСУДДЯ!

            Далі про те, як ще один старший слідчій з львівського ДБР поклав на Львівську обласну та Генеральну прокуратури, а також про восьмимісячну мовчазну паузу ще одного корупційного органу поліції.

                                              Голова ГО «ІМПІЧМЕНТ»,

                                                                                                       пенсіонер МВС, майор міліції

Олег Мартиненко

Якщо є можливість, просимо фінансово підтримати «волонтерську» діяльність нашого ГО, яка полягає у піднятті питання, щодо проявів корупції з боку правоохоронців та суддів. В першу чергу мова про зловживання прокурорів та слідчих, через які принцип «невідворотності покарання» в Україні практично не діє, щодо до посадових осіб, які розкрадають держані кошти та державне майно. Крім публікацій, ми намагаємся здійснювати правовий вплив на корупціонерів та осіб, які їх захищають.

Картка Ощад.            № 4790 7299 5741 9666, або

Картка KredoBank     № 5355 1762 0197 8457.

Дрібна корупція від Львова до Києва (з 4-х частин, ч. 2)

 Про дворічну епопею небажання виконувати свої посадові обов’язки. частина перша за посиланням - https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/07/4.html 

Частина ДРУГА

12.06.2023р. слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова Білінська Г.Б. постановила Ухвалу, якою «зобов`язала Відділ поліції №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській обл. прийняти та невідкладно зареєструвати ПОДАНУ Л.О. заяву про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України до ЄРДР та розпочати досудове розслідування» (справа № 466/5903/23).

Зображення 4

            «Правоохоронці» не виконали це судове рішення по теперішний час!!! Щоб уникнути відповідальності за порушення вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК, щодо обов’язкової реєстрації такої заяви в ЄРДР на протязі 24 годин та з метою невиконання зазначеного судового рішення, яке відразу набуло чинності, шулера у погонах 23.06.2023 року зареєстрували в ЄРДР підроблену ними заяву. Ця підроблена зава була написана нібито від імені Л.О., яку вона нібито ПОДАЛА ВДРУГЕ до поліції. Про це свідчить витяг з ЄРДР від 23.06.2023 року, про реєстрацію кримінального провадження № 1202314230000423.

Зображення 5

            Тобто в цьому витягу про реєстрацію в ЄРДР поліцейські внесли до офіційного документу завідомо неправдиві відомості, а саме вказали, що заява про кримінальне правопорушення була подана Л.О. до поліції, не 26.05.2023р., а 23.06.2023р.?! З цією метою, вони вдруге у своєму «приватному» ЄО зареєстрували зазначену заяву Л.О. вже під новим № 11638 (дивитись витяг з ЄРДР зображення № 5). Тобто, знаючі про першу офіційну заяву, вони вдруге зареєстрували в ЄО підроблену заяву за одними і тими самими обставинами, вчиненого Л.В. кримінального правопорушення. Таким чином поліцейські не внесли до ЄРДР відомості, які вказують на порушення строків реєстрації на 28 днів (замість 24 годин) та не вказали, що досудове розслідування розпочато на підставі судового рішення, що повинно вказуватися в ЄРДР відповідно п. 8 Гл. 4 Розділу ІІ Положення ОГПУ (затверджено Наказом ОГПУ від 30.06.2020 № 298), витяг з положення ОГПУ про формування та ведення ЄРДР додається нижче.

           

Зображення 6

            У подальшому (через півтора року) заступниця начальника Шевченківського районного підрозділу поліції, у своєї відповіді на скарги Л.О. зазначила, що вони нібито не знали про таке судове рішення, але це відверта брехня. Для спростування цій брехні, достатньо подивитися на витяг з судового рішення (зображення № 4), де зазначене наступне: «…В судове засідання представник Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, …».

            Через відверту та очевидну наявність в діях керівників та інших поліцейських зазначеного вище підрозділу поліції Львівщини, ознак кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 382 КК України, мною була подана відповідна заява про кримінальне правопорушення до ТУ ДБР у м. Львів. Нижче витяг з неї.

Зображення 7

            Відразу зазначу, що в цій заяві я навмисно зазначив про нібито ознаки кримінального правопорушення у вигляді перевищення службового становища працівниками поліції (ст. 365 КК України). Це було зроблено з метою підняття питання про незаконність існування ЄО та незаконності реєстрації в ньому заяв, повідомлень про кримінальні правопорушення, тобто реєстрація у тому, що існує без передбачених Законом підстав, виключно через «помилки» Мінюсту (або зловживання). Однією з ознак злочину передбаченого ст. 365 КК є матеріальна шкода, яка відповідно п. 3 примітки до ст. 364 КК, повинна перевищувати в сто і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян (на 2023р., це було 134200 грн.). Тому на мій погляд, основними ознаками злочинів, з боку працівників поліції за моєю заявою про кримінальне правопорушення, були:

     - два епізоду кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, «внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей», 26.05.2023р. до талону-повідомлення ЄО № 9516 та 23.06.2023р. до ЄРДР в час реєстрації кримінального провадження № 12023142380000423;

     - злочин передбачений ч. 2 ст. 382 КК, «умисне невиконання службовою особою ухвали суду, що набрали законної сили», тобто навмисна не реєстрація в ЄРДР заяви Л.О. від 26.05.2023р. за Ухвалою суду від 12.06.2023, постановленою за справою № 466/5903/23, на час подання заяви до ТУ ДБР. Як я вже зазначив вище, для приховування невиконання судового рішення, поліцейські зареєстрували підроблену заяву від імені Л.О.

            Звертаю увагу, що вчиненням одного кримінального правопорушення (службова підробка) поліцейські приховували злочин передбачений ч. 2 ст. 382 КК та попередню «службову підробку».

            Хоча я й сподівався на те, що ДБР відкриє кримінальне провадження за мою заяву про кримінальне правопорушення, але це були марні мрії. Неможна чикати від «мертвонародженого» ДБР, зборища мажорів, пройдисвітів, корупціонерів, недоумків тощо, законності в діях, таке випливає з мого досвіту звернень до них з заявами про злочини. На мій погляд у них як в поліції, на першому місті показники, на другому доцільність проведення слідчих дій, до якої входить наявність можливості одержувати хабарі та «робота на замовлення». Тобто, замість витягу з ЄРДР, мною була отримана відповідь-відписка, копія якої наведена нижче.  

                       

Зображення 8

У цієї відповіді старший слідчій львівського підрозділу ДБР Гордон, почав займатися роз’ясненням мені діючого законодавства, а точніше правових норм КПК, за своїм «особисто відомчім поглядом», який коригується з принципом «корпоративної доцільності» реєстрації в ЄРДР?! Дослівно це він виклав так: «Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. За таких обставин, внесення в ЄРДР підлягають заяви чи повідомлення, що містять достатні відомості про кримінальне правопорушення». Якщо таку маячню пишіть старший слідчій ДБР, це вже «діагноз» для всій цій «шарашкіної контори» під назвою ДБР! Для «особливо обдарованих» дбр-овців необхідно зазначити, що «притягнення до кримінальної відповідальності починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення» (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК), а не з внесення відповідних відомостей до ЄРДР на підставі ч. 1 ст. 214 КПК. Крім того, він ще вигадав вимоги до змісту заяв (повідомлень) про кримінальне правопорушення, за якими їх «можна» реєструються в ЄРДР?! Щоб не виконати вимоги ч. 1 ст. 214 КПК, та відверто покласти на ч. 4 цієї статті Кодексу, пан Гордон вигадав «нову правову норму» до КПК?!

Щодо застосування «вимог» п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК до заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення за «логікою» пана Гордона. В частині 5 статті 214 Кодексу йдеться про ПЕРЕЛІК ВІДОМОСТЕЙ, ЯКІ ВНОСЯТЬСЯ ДО ЄРДР. Тобто, це стосується виключно повноважень службової особи, яка вносить такі відомості до вказаного Реєстру, та ні яким чином не стосується заявника та змісту його заяви.

            Продовжуючи свою маячню, слідчій у відповіді на мою адресу зазначив: «Підставами вважати заяву чи повідомлення про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об’єктивних даних, які свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення»?! Такі «вимоги» дійсно є, та вони мають інший вигляд, але вони, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК, застосовуються виключно до «будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення», та не повинні застосовуватися до процесуального документу, яким є заява (повідомлення) про (вчинення) кримінальне правопорушення!          

Достатньо прочитати мою заяву, щоб зрозуміти те, що навіть при відсутності визначення її як заяви про кримінальне правопорушення, мною в неї було вказано достатньо обставин, які свідчать про вчинення працівниками поліції двох кримінальних правопорушень. Звертаю увагу на те (перед останній абзац відписки), що на погляд Гордона (як й поліцейських), якщо заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, за його (їх) «особистою думкою», не доцільні для розслідування, їх треба зазначати як «ЗВЕРНЕННЯ»?! Мабуть на думку Гордона та таких як він, таке визначення (фальсифікування назви документу) надає їм нібито «повноваження» порушувати відразу низку правових та конституційних норм, а саме: ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК, ст. 12 ЗУ «Про звернення громадян», ч. 2 ст. 19, ст. 40, ч. 1 ст. 55 та ч. 2 ст. 129-1 Конституції України (ст. 55, це щодо безпідставної відмови у доступі до кримінального правосуддя, що може відбуватися виключно через досудове розслідування).

            Останній абзац відписки Гордона, також є шедевром від особи з вищою юридичною освітою: «Прийняте рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством». Нагадаю, що слідчій приймає рішення у формі постанови (ч. 3 ст. 110 КПК). Виникає питання, де постанова пана Гордона? Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК пан слідчій Гордон у випадку не реєстрації моєї заяви про кр. правопорушення  вдався до бездіяльності. РІШЕННЯ про відмову у реєстрації в ЄРДР, не передбачено не тільки за КПК, а також за ЗУ «Про звернення громадян», на який він «з’їхав»! Так яке РІШЕННЯ у даному випадку прийняв ст. слідчій Гордон? Що можна сказати про цю відписку посадової особи, яка отримує значну державну зарплатню?! У трьох абзацах вищенаведеного «шедевру від ДБР» наведені витяги з діючого законодавства, а в п’яти останніх, що нібито по суті, надрукована суцільна маячня. Виникає питання, для десятків тисяч подібних в ДБР, в поліції, в НАБУ та прокуратурі, потрібен лікар або Августо Хосе Рамон Піночет Угарте, чи можливі інші варіанти?

Далі у частині третьої мова піде про «дуже цікави» судові рішення, постановлені суддями судів першої та апеляційної інстанції, за моєю скаргою, щодо оскарження бездіяльності слідчого ДБР.

                                                         Голова ГО «ІМПІЧМЕНТ»,

                                                                                                       пенсіонер МВС, майор міліції

Олег Мартиненко

Якщо є можливість, просимо фінансово підтримати «волонтерську» діяльність нашого ГО, яка полягає у піднятті питання, щодо проявів корупції з боку правоохоронців та суддів. В першу чергу мова про зловживання прокурорів та слідчих, через які принцип «невідворотності покарання» в Україні практично не діє, щодо до посадових осіб, які розкрадають держані кошти та державне майно. Крім публікацій, ми намагаємся здійснювати правовий вплив на корупціонерів та осіб, які їх захищають.

Картка Ощад.            № 4790 7299 5741 9666, або

Картка KredoBank     № 5355 1762 0197 8457.

Дрібна корупція від Львова до Києва (з 4-х частин, ч. 1)

Про дворічну епопею небажання виконувати свої посадові обов’язки.

Частина ПЕРША

Про четверту частину того, про що далі піде мова, мною вже розповідалося в оприлюдненої мною публікації у липні 2023 році. Після цього відбулося не тільки багато інших подій пов’язаних з цими обставинами, але й до цього додалися посадові особи з інших державних органів влади в Україні, тому є сенс у першої частині цій публікації стисло нагадати про що йшла мова.

Два рокі тому, мною в котрий раз був наведений конкретний приклад, коли поліцейські не виконують свої посадові обов’язки, а замість цього займаються шулерством з «кримінальною» статистикою, з метою покращення своїх службових показників. Щоб приховати порушення закону та прав громадян поліцейські та інші так звані правоохоронці готови надрукувати сотні аркушів фактично макулатури, тільки з однією метою – приховати свої протизаконні дії та не виправляти їх. Навіть кожний Генпрокурор, тобто вища посадова особа по нагляду за законністю у кримінальному провадженні, готовий написати будь яку маячню, щоб не діяти за Законом, коли мова йде про притягнення до кримінальної відповідальності «своїх». Копія однієї такої відповіді-відписки, за особистим підписом «борця з корупцією № 1» Юрія Луценка, на час займання ним посади Генпрокурора, у мене залишилася. Юрій Віталійович відверто прийняв сторону свого підлеглого корупціонера.

 В тому моєму депутатському (місцевих рад) зверненні повідомлені до ГПУ йшла мова про рейдерське захоплення організованим злочинним угрупованням (ОЗУ) 1774,5 га державних зрошувальних земель. Це ОЗУ діяло під лідерством пана Матіоса, який на час захоплення державних земель займав посаду головного військового прокурора України, тобто заступника Генпрокурора! Це рейдерське захоплення супроводжувалося вчиненням декількох злочинів. Пан Луценко надіслав в мою адресу відверту відписку, яка не відповідала діючому законодавству та Конституції. Він у даному випадку порушив три правових норми двох законодавств. 

            Повертаючись до основної теми, почну з того, що мова йде про прояви дуже «дрібної корупції» (не жарт), в яких крім Шевченківського відділу поліції № 1 м. Львів, «прийняли участь» «місцеве» львівське ДБР, судді місцевого та апеляційного суду загальної юрисдикції (м. Львова), обласна внутрішня безпека нацполіції, МВС та ОГПУ. Уточнюю, мова про небажання притягнути до кримінальної відповідальності особу, яка вчинила «кримінальний ПРОСТУПОК», а саме, - «злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей», що передбачене ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України (далі «КК»), за якою навіть не передбачено позбавлення волі. Це яскравий приклад, коли поліцейські через небажання погіршити свої статистичні «кримінальні показники», відмовляються  виконувати свої прями обов’язки та правові норми передбачені Кримінальним процесуальним кодексом (далі «КПК»). 

            Далі все у хронологічному порядку.

            04 листопада 2015 року, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова, за позовом Левченко Оксани, було зобов’язано Левченко Володимира (прізвища та ім’я змінені, далі Л.О. та Л.В.). сплачувати аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей (справа № 466/6775/15-ц). На початку 2016 року було відкрито виконавче провадження, на підставі вищезазначеного судового рішення.

            В осені 2020 року, практично через п’ять років після судового рішення та через злісну несплату аліментів гр-ом Л.В., Л.О. звернулася до поліції з заявою про кримінальне правопорушення. З отриманої нею відповіді (копія додається нижче) стає зрозуміло, що її вищезгадана заява, подана до поліції, не була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР), в порушення вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України.

           Зображення 1

Замість реєстрації в ЄРДР, заява про кримінальне правопорушення була зареєстрована в «єдиному обліку» (далі ЄО), який незаконно ведеться виключно у підрозділах поліції, та не має ніякого відношення до КПК.         

Звертаю увагу, що «перевірка» обставин викладених у заявах, повідомленнях про кримінальне правопорушення здійснюється у формі досудового розслідування (у даному випадку у формі дізнання), що повинне відбуватися виключно після реєстрації їх у ЄРДР, а не в ЄО, вигаданому керівниками МВС та затвердженого ним з перевищенням посадових повноважень.

З цій відповіді також випливає те, що поліцейські не змогли знайти та опитати «аліментника» Л.В., через виявилося, що в його діях відсутні ознаки кримінального проступку, «за думкою поліцейських»?! А також у цій відповіді зазначено про те, що через це, «підстав для внесення заяви Л.О. до ЄРДР не має». У той же час, частиною 1 ст. 214 КПК передбачена негайна реєстрацію заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення в ЄРДР, але це не повинно перевищувати 24 години. З вищенаведеної відповіді випливає, що замість реєстрації в ЄРДР, поліцейські проводили «дослідчу перевірку», навіть без реєстрації в своєму незаконно діючому ЄО.

            26 травня 2023 року Л.О. звернулася до ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області (Шевченківський район) з заявою про кримінальне правопорушення, чернетку якої склав для неї я, як правозахисник.

 Зображення 2       

            В поліції існує схема, щоб не реєструвати таки заяви про кримінальне правопорушення в ЄРДР. Для цього використовуються «службові підробки» шляхом яких, таки заяви реєструються у незаконно діючому ЄО. Для цього використовується заміна правових визначень. У даному випадку при незаконної реєстрації в журналі ЄО, замість поняття «заява про кримінальне правопорушення», було використане таке визначення, як «звернення», в талоні-повідомлені № 9516, це зазначено скорочено - «звер.» (копія додається нижче). Тобто, відбувається шахрайська «декриміналізація» такої «заяви» про кримінальне правопорушення, шляхом надання їй вигляду «звернення» за Законом «Про звернення громадян», замість визначення за КПК! Але це є порушенням ЗУ «Про звернення громадян», точніше ст. 12 цього Закону.

      Зображення 3. 

Замість зазначення ознак кримінального проступку, вказаних в заяві Л.О. – «Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів)» (ч. 1 ст. 164 КК України), шулера-поліцейські вказали про «невиплату аліментів громадянином Л.В.», тобто «декриміналізації» вже були піддані ознаки кримінального правопорушення, які поліцейські визначили у вигляді «цивільного спору»?! В масштабах країни це норма, і це сотні тисяч заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення прихованих від реєстрації в ЄРДР, при наявності встановлених осіб, які вчинили злочини.

Звертаю увагу, якби поліцейські зареєстрували заяву Л.О. належним чином, навіть у незаконно діючому ЄО, тобто вказали би ознаки кримінального правопорушення зазначеного в заяві та його попередню правову кваліфікацію, вони були б зобов’язані внести таке визначення до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІКС ІПНП). У такому випадку вони на протязі 24 годин були б зобов’язані перенести такі відомості до ЄРДР, щоб уникнути покарання. ІКС ІПНП таке фіксує та контролює. Саме для такої «декриміналізації» кримінальних правопорушень і існує ЄО, як «фільтр» для заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення, з метою не реєстрації недоцільних для розслідування кримінальних правопорушень в ЄРДР. Тобто, тих, які погіршують показники кримінальної статистики.

            Через те, що Л.О. 01.06.2023 року отримала так званий талон-повідомлення про реєстрацію в ЄО її заяви про кримінальне правопорушення, але ще 28.05.2023р. повинна була отримати витяг про таку реєстрацію в ЄРДР (за законом, КПК), який не отримала, 05.06.2023р. вона звернулася до слідчого судді Шевченківського райсуду м. Львова зі скаргою про оскарження «бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення» (що передбачене п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК).

Далі у частині другої мова піде про рішення суду та «сумлінну» службову діяльність ст. слідчого ДБР, спрямовану на захист корупціонерів з поліції.

                                                                                                       Голова ГО «ІМПІЧМЕНТ»,

                                                                                                       пенсіонер МВС, майор міліції

Олег Мартиненко

Якщо є можливість, просимо фінансово підтримати «волонтерську» діяльність нашого ГО, яка полягає у піднятті питання, щодо проявів корупції з боку правоохоронців та суддів. В першу чергу мова про зловживання прокурорів та слідчих, через які принцип «невідворотності покарання» в Україні практично не діє, щодо до посадових осіб, які розкрадають держані кошти та державне майно. Крім публікацій, ми намагаємся здійснювати правовий вплив на корупціонерів та осіб, які їх захищають.

Картка Ощад.            № 4790 7299 5741 9666, або

Картка KredoBank     № 5355 1762 0197 8457.