«Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 3)

     «Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 1) https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/02/2014-1.html , у кінці публікації пояснювальна записка. «Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 2) https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/03/2014-2.html

        Продовжуючи описання знищення нардепами статті 364 КК у 2014 році, за ініціативою фракції ВО «Батьківщина», необхідно нагадати, що у кінці другої частини цих публікацій, мова йшла про те, що за «особистою думкою» нардепа А. Кожем’якіна, кримінальна відповідальність «за зловживання» повинна наступати виключно у випадку наявності матеріальної шкоди. Витяг скріншот з пояснювальної записці, складеної цим нардепом у 2013 році.

        Під цим скріншотом, у частині другою, мною було зазначено про те, чому ні є обов’язковим заподіяння матеріальної шкоди через зловживання, для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. Крім того, є сенс навести приклади діянь (зловживання та перевищення) без наявності матеріальної шкоди, які за КК є кримінальними правопорушеннями.  

        Так, 14.07.2020 року Законом № 768-IX, до Кримінального кодексу була додана стаття 365-3, про кримінальну відповідальність за «Бездіяльність працівника правоохоронного органу щодо незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, лотерей», де передбачене покарання виключно позбавленням волі від 6 до 8 років! Про додання цієї дуже цікавої статті до КК, мною буде підготовлена окрема публікація. Саме цікаве те, що кримінальною відповідальністю за цією статтею, є фактичне зловживання службовим становищем (владою) шляхом бездіяльності. Тобто, у якось степені стаття 365-3 КК є «статтею-двійником» (використовую визначення А. Кожем’якіна, щодо статей 423 та 424 КК, про що буде далі) статті 364 цього Кодексу, але …, без визначення будь якої шкоди, для кваліфікації цього злочину?! Виникає питання до нардепів, за якою «методикою» визначається спричинена шкода за цим злочином? Крім того, передбаченим покаранням за статтею 365-3 КК, є позбавлення волі від 6 до 8 років (не зазначено про «ТЯЖКІ НАСЛІДКИ), суворіше ніж передбачено ч. 2 (останньою) ст. 364 цього Кодексу, де від 3 до 6, за «ТЯЖКІ НАСЛІДКИ»?!  

        Продовжуючи, треба навести диспозицію частини 1 статті 375 КК України, яка передбачала кримінальну відповідальність суддів з 2001 року по грудень 2020 року (про знищення цієї статті фракцією ОПЗЖ та відповідним Рішенням КСУ буде також окрема публікація), -  «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови». І тільки в частині другої цієї статті, ознаками злочину були: «спричинення тяжких наслідків» або «вчинення цього злочину з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах». Суть цього порівняння у тому, що на протязі більш ніж 19 років, до кримінальної відповідальності можна було притягнути суддю, «за постановлення ним завідомо неправосудного (незаконного, необґрунтованого, зазначено у спрощеному сенсі) судового рішення! У той же час, прокурор чи слідчий не несли та не несуть кримінальну відповідальність, наприклад, за винесення «завідомо незаконної» чи «завідома необґрунтованої» постанови, навіть при наявності спричинення мільйонних збитків фізичної або юридичної особі?! Може хто не розуміє, але це є нормою для українського законодавства! Треба також зауважити про те, що до змін внесених до ст. 364 КК законами 2014 року, така кримінальна відповідальність існувала на законодавчому рівні, але практично її не застосовували, виключно через корупційну складову з боку прокурорів.

         За доводами Кожем’якіна щодо «об’єднання» третіх частин статей 364 та 365, в «одну третю» статті 365 (все стосується КК), він зазначив наступне (нижче скріншот):

         Зазначене у вищенаведеному скріншоті, є дуже яскравим прикладом чергового пересмикування фактів, з метою просування об’єднання «правоохоронних» зловживань з перевищеннями. По-перше, на час подання зазначеної вище пояснювальної записці до ВР України, вже діяв КПК України 2012 року, у правових нормах якого вже не було передбачено порушення кримінальних справ. По-друге,  фальсифікація доказів, є окремим видом злочину – «службова підробка», відповідальність за який передбачена ст. 366 КК України. У більшості випадків, фальсифікування доказів у кримінальних провадженнях використовується для подальшого зловживання з метою прийняття необґрунтованого рішення, що також повинно вказувати на «навмисність» його вчинення (тобто, завідомо необґрунтоване)  По-трете, у переважної більшості випадків порушення кримінальних справ до 2012 року, закриття кримінальних справ (до 2012 року) або закриття кримінальних проваджень, це «класика зловживань», а не перевищень. «Перевищення» у кримінальному процесі, це у більшості випадків дуже очевидне правопорушення. У той же час «зловживання», наприклад, прийняття необґрунтованих рішень, або навмисне не прийняття обґрунтованих рішень (не виконання своїх службових обов’язків –бездіяльність), саме це є «класикою зловживань» не тільки у кримінальному процесі та судочинстві, але й у інших сферах службової діяльності державних службовців.

         «Шулерство» Кожем’якіна з маніпуляціями кримінальними «зловживанням» та «перевищенням» очевидне. Фактичне знищення ст. 364 КК України, та частково статті 365 цього Кодексу переслідувало одну мету – безпідставна (корупційна) реабілітація засуджених за цими статтями Ю. Луценка та Ю. Тимошенки, що на мій погляд мало та по теперішний час має тяжкі наслідки відносно всьому Українському суспільству та державних інтересів! Звертаю увагу, я не про те що реабілітували, а про те, що знищили саму «антикорупційну» статтю з КК України. Краще би політична команда Ю. Тимошенки дала би хабарі членам колегії суддів Верховного суду України, для перегляду відповідних кримінальних справ за «нововиявленими обставинами» (сфальсифікував таки обставини), з постановленням виправдувального вироку. Багато хто скаже, так це ж низка особливо тяжких злочинів. Не заперечую, але це не було би такою шкодою для правопорядку, тобто для Суспільства та держави, як це відбулося через прийняття зазначених вище законів.

            Для повного розуміння «багатоходівкі» від фракції ВО «Батьківщина» ВР України у 2014 році, щодо прийняття «корупційних законів від 21.02. та 13.05.2014, потрібно звернути увагу на інше політичне шахрайство цих політиків. Мова про виключення з кримінального кодексу «військових» статей 423 та 424. Само по собі, це було прикриттям того, що нібито диспозиції статей 364 та 365 КК «змінювали» не заради Луценка та Тимошенки, а лише з метою «удосконалення Кримінального кодексу».

            Але, якщо подивитися на підстави виключення ст. ст. 423 та 424 з КК, які зазначені у пояснювальної записці Кожем’якіна, то стане зрозуміло, що це була чергова маячня (нижче скріншот).:

             Тобто, мова в записці про те, що для військових «зловживань», замість знищеної ст. 423 повинна застосовуватися ст. 364, а для «перевищень», замість знищеної статті 424, стаття 365 (все стосується КК). По-перше, почну з того, що кримінальна відповідальність за статтею 365 КК («перевищення») з 2014 року, стала розповсюджуватися виключно на «працівників правоохоронних органів». Тобто «перевищення» військовими перестало бути злочином?! Вже трохи більш ніж через рік, оновлений склад нардепів прийняв Закон № 290-VIII від 07.04.2015, яким «ПОНОВИВ» кримінальну відповідальність військових за «перевищення», шляхом доповнення КК України статтею 426-1. Це відбулося нібито через «ПОМИЛКОВЕ ВИКЛЮЧЕННЯ» ст. 424 з КК України?! «Прирівнювання» у КК ст. 423 («військове зловживання») до ст. 364, також є «законодавчим шахрайством» від нардепів. Кримінальна відповідальність за частиною 3 ст. 364, нібито «перейшла» до частини 3 статті 365, шляхом «об’єднання» з нею. Про це зазначено у записці Кожем’якіна, та відбулося за Законом від 21.02.2014, через виключення частини 3 з статті 364. Тобто, «зловживання» стало тім самим, що й «перевищення», що є повною маячнею. Але виникає інше питання, куди «перейшла» частина 3 статті 423 («військове» зловживання, «вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці»), де покаранням було позбавлення волі від 5 до 10 років?! Ще раз нагадаю, у ст. 364 КК тільки дві частини, друга передбачає позбавлення волі від 3 до 6 років, а третя нібито стала застосовуватися виключно відносно правоохоронців, як «перевищення»?!. Відповідь, - «за рашинським кораблем».

            З цього всього виникає основне питання до інших нардепів, які ні були «протимошенківські», - вони голосували за закони від 21.02.2014 № 746-VII та від 13.05.2014 № 1261-VII через отримання хабарів, чи їх розвели як лохів???

            У якості інформації, необхідно зазначити, що у жовтні 2019 року мною було направлено депутатське звернення (депутата Каховської райради VІІ скликання) до Президента та ВР України, з проханням скасувати зміни до ст. 364 КК України, які відбулися за законами № 746-VII від 21.02.2014 та № 1261-VII від 13.05.2014. Копія відповіді з ВР України нижче.

       

Вже 18.12.2019 року у ВР України було зареєстровано відповідний законопроект, поданий до ВР України Президентом О. Зеленським.

Весь цинізм цієї «події» у тому, що пройшло більше ніж п’ять років з часу подання зазначеного законопроекту на розгляд та для прийняття відповідного Закону, але законопроект № 2621 від 18.12.2019 так і не став Законом?! Тобто, «монобільшість» чомусь «ПОКЛАЛА» на свого «лідера». Погоджуюся з тим, що їх лідер може боротися тільки з зовнішніми ворогами, «своїх», внутрішніх ворогів України він покриває. Що можна казати про таку ситуацію у владі? Варіанти: користь, тупість, недбалість, незручно роздовбати друзів тощо.   Доречи, є ще відносно «свіжа» відповідь на моє нещодавнє звернення від ГО до ВРУ, щодо тяганини внесення змін до ст. 364 КК. Нема сенсу її цитувати, додаю її копію.

Мова у відповіді йде про «включення законопроекту № 2621 від 18.12.2019 до плану роботи 12 сесії ВР України ІХ скликання. На сьогодення, з лютого 2025 року почала роботу 13 сесія. Відповідний закон, щодо внесення змін до ст. 364 КК не прийнятий. Але ні у Президента, а ні у нардепів не виникло бажання повністю скасувати відверто корупційні закони № 746-VII та № 1261-VII. У них вистачило сміливості тільки на «дуже потужні» намагання внести зміни лише до п. 3 примітки статті 364 КК, про визнання зловживання злочином через спричинення «не грошової істотної шкоди»?! У той же час, «тяжкими наслідками» за частиною другою ст. 364 КК та пунктом 4 примітки до цієї статті, повинно залишитися тільки грошове вимірювання таких «наслідків»?! Навіть такі «дрібні» зміни до статті 364, не можуть зробити політичні імпотенти з ВР України! Закон який вони не можуть прийняти на протязі більш ніж 5 років, у тому вигляді, в якому є відповідний законопроект до нього, практично не буде мати серйозний вплив на антикорупційну діяльність правоохоронців та суддів! Це «вчорашній день». Ми, ГО, запропонували радикальні антикорупційні зміни до КК та КПК, що у якості пропозиції надіслали Президенту та нардепам, але про це окремо.

Чи можна боротися з розкраданнями державного майна, якщо це основний засіб незаконного збагачення не тільки крадіїв держслужбовців, але й прокурорів та інших так званих правоохоронців, які безкарно отримують частину викраденого за непритягнення винних до кримінальної відповідальності (безкарні зловживання). Це дуже нагадує трофобіоз у природі, коли мурахі отримують їжу, яка виділяється попелицями (буквально доять їх) та захищають їх, коли ті знищують рослини.

В Україні практично не існує реальної боротьби з корупцією, існує імітації такої боротьби, що фактично є популізмом!

Ця публікація викладена у відносно спрощеної формі для більшого охоплення громадян, з метою розуміння одного із основних коренів корупції.       

Далі буде.

Просимо розповсюджувати ці публікації (далі буде про інші корупційні зміни до КК та КПК України) для розуміння корупційного коріння у правоохоронної діяльності в нашої країні.

Ви можете матеріально підтримати нас (ГО) у антикорупційної діяльності, шляхом переказу незначних грошових коштів на банківську карку MasterCard Instant UAH 5355 1762 0197 8457.  (канцтовари, пересилка звернень, втрата значного часу на моніторинг та складання звернень та публікації, замість роботи на самих себе).

Голова ГО «Імпічмент»

Олег Мартиненко

«Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 2)

     Продовжуючи тему політичної корупції нардепів у 2014 році, необхідно навести фото із інтернету, на якому відображені люди з плакатами проти корупції. Може ця акція мала іншу мету, але це не головне для цій моєї публікації.

       Не «хабарі вбивають Україну», а в першу чергу її вбивають зловживання у кримінальному провадженні, з боку правоохоронців та суддів! Тому ті хто повинні «сидіти» в місцях позбавлення волі за розкрадання держави коштів та майна, залишаються не покараними, через корупційні прояви прокурорів та слідчих. Саме прокурори та слідчі правоохоронних органів беруть хабарі за необґрунтоване (безпідставне) закриття кримінальних проваджень (за закриття кримінальних справ, брали до 2012 року ) з мільйонними збитками, «обнулюючі» принцип «невідворотності покарання»! Тобто, зазначені посадові особи фактично стають співучасниками розкрадань бюджетних коштів, маючі «законодавчій імунітет», щодо вчинення ними таких зловживань.

Щодо порівняння хабарів та зловживань, головним у цьому, є те, що коли дві сторони (слідчий та підозрюваний, або обвинувачений) зацікавлені у одержанні та дачі хабара, таку подію просто неможливо виявити та юридично зафіксувати, тобто, затримати хабарника у час одержання хабара. На мій погляд, у кращому випадку із 1000 таких зловживань, тільки у одному з них, можна затримати слідчого при одержані хабаря. Прокурора взагалі не можливо, якщо він в добрих стосунках зі своїми керівниками, які їх своєчасно попереджають про негласні дії оперативників, які скеровані на затримання прокурора в час отримання ним хабара. А без прокурора, просто не можливо отримати дозвіл на проведення такого затримання. З іншого боку, наприклад, винесення посадовою особою, яка проводить досудове розслідування, завідомо необґрунтованої постанови про закриття кримінального провадження, само по собі є доказом такого зловживання. Саме тому, така завідомо необґрунтована постанова може бути основним доказом «кримінального зловживання» (кримінальної корупції). Останні 10 - 15 років в Україні, прокурори та слідчі мають необмежені можливості безкарно зловживати владою у час проведення ними досудового розслідування, і це стосується не тільки закриття кримінальних проваджень (кримінальних справ). Що такі «зловживання» ні є «безкорисними», зрозуміло навіть звичайної людині, але рівень боротьби з такими корупційними проявами дорівнює нулю. Виникає питання, як можна боротися з корупцією, якщо такі зловживання ні є порушенням Кримінального Закону?! Це не прогалини у діючому законодавстві, це «чорна діра» в ньому!

Повертаючись до внесення змін до ст. 364 КК у 2014 році, не можу стверджувати те, що ця стаття була навмисно практично знищена на користь прокурорів, інших правоохоронців та інших посадових (службових) осіб. Але, що це було зроблено на користь Ю. Луценка, це не виникає будь яких сумнівів, якщо ознайомитися з відповідною пояснювальною запискою нардепа. Зміни внесені до ст. 364 КК у 2014 році, вже де-юре сталі «дозволом» для безкарного «прокурорського свавілля» у кримінальному проваджені, і не тільки прокурорського. 

Мною вже було зазначене про те, закони від 21.02.2014 № 746-VII та від 13.05.2014 № 1261-VII, про внесення змін до ст. 364 КК, є відверто корупційні, тобто були прийняти на користь своїх однопартійців та політичних колег. Тому мені необхідно надати докази, що ці закони були прийти безпідставно, точніше на підставі повної маячні, яка була наведена «нардепом» А. Кожем’якіним, у складеної ним пояснювальної записці, доданої до відповідних законопроектів, які стали законами № 746-VII та № 1261-VII. Тому далі мною публікуються скріншоти-витягі з зазначеної пояснювальної записці з моїми коментарями до зазначеного в них. 

    По-перше, для «тих, хто наживається на державної казні», тобто, це «привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем», кримінальна відповідальність передбачена частинами 2 – 5 статті 191 Кримінального кодексу (далі КК). По-друге, «політичні опоненти» (якщо вони не «підпадають під дію» ч. 2 ст. 19 Конституції України) чи «бізнес конкуренти», ні є суб’єктами для притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 364 КК. Щоб це зрозуміти, достатньо прочитати диспозицію частини 1 статті 364 КК та пункті 1, примітки до цієї статті Кодексу. Під дію цієї статті підпадали виключно службові особи (у більшості випадків посадові особи), як суб’єкти такого злочину. Також у примітці визначено, хто саме є такими особами. По-трете, «прокурори» можуть «зловживати будь якою статтею» із зазначених у КК, для здійснення тиску на будь яку службову особу, на бізнес, на «політичного опонента», на суддю або навіть на звичайну людину. Штучне створення обставин злочинів, пов’язаних з наркотичними речовинами та незаконним поводження зі зброєю, це також статті, які можна «витягати з шухляди». І що, через це потрібно скасувати таку кримінальну відповідальність?!

У подальшому у цієї, записці А. Кожем’якін зазначив наступне: 

        Щодо наведеного у двох скріншотах, що вище. По-перше, треба зрозуміти те, що злочинні дії, такі як «зловживання» та «перевищення», це не один й той самий злочин (ознаки злочину). Тобто, з вищенаведеного Кожем’якіним випливає те, що тільки правоохоронці можуть вчиняти злочин у вигляді перевищення службового становища (влади), а інші посадові (службові) особи, такий злочин вчинити не можуть?! Це відверта маячня. Якщо подивитися на назви та диспозиції статті 370 КПК України, статті 263 ЦПК України та статті 242 КАСУ, які визначають законність та обґрунтованість судових рішень в різного виду судових проваджень, то можна їх застосувати для визначення «зловживання» та «перевищення». Так, перевищенням, є дії які порушують діюче законодавство, у тому числі це дії, які вчинені за межами повноважень службової (посадової) особи, яка вчиняє таки дії чи приймає таке рішення. У той же час, зловживання, це наприклад, прийняття необґрунтованого рішення, яке не відповідає обставинам (доказам) у справі за якою приймається таке рішення відповідною службовою (посадовою) особою. Зрозуміло, що безпідставна бездіяльність службової особи не може бути перевищенням, а є «пасивним зловживанням», що також може бути кримінальним правопорушенням відповідно до статті 11 КК України. Тобто, зловживання (дії чи бездіяльність), не несе у собі порушення закону. Через зазначене вище, виникає питання, що порушувати закони можуть тільки правоохоронці?

По-друге, вказуючи про те, що шкода повинна вимірюватися виключно у завданні матеріальних збитків, нардеп відверто злукавив. При складені зазначеної записці та відповідного законопроекту, їх автор послався на статтю 19 Конвенції ООН проти корупції, але при цьому він повністю проігнорував правову норму зазначену у частині 2 статті 3 цій Конвенції, де вказано: «… не обов'язково, щоб у результаті вчинення зазначених у ній злочинів були завдані збитки або шкода державному майну. …». В той же час, після прийняття законів у 2014 році, у частині першої статті 364 КК України «істотною шкодою» стала вважатися шкода, яка виключно вимірюється в грошовому розмірі, а саме для визнання злочину, вона повинна у сто разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян (на теперішний час, це більше 151400 грн.)?! «Тяжкими наслідками», за частиною другою ст. 364 КК України та за пунктом 4 примітки до цієї статті, є шкода яка у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (тобто більше 378500 грн. на 2024 – 25 р.р.). Звертаю увагу, що за цими статтями, наприклад загибель людини або її каліцтво, ні є навіть «істотною шкодою», а тім паче «тяжкими наслідками»!!! Це також стосувалося частин 1 та 3 статті 365 КК України. Також, через зміни до примітки у статті 364 КК України у 2014 році, за ст. 367 цього Кодексу («службова недбалість»), загибель людини, через недбалість посадової особи, не вважалася злочином з травня 2014 року до 08.11.2023 року!!! Виникає ще одне питання, скільки виключного цинізму у таких нардепів та є у них взагалі якісь моральні якості, якщо вони приймають таки закони, де загибель людини не вважається навіть «істотною шкодою», не кажучи про «тяжкі наслідки». Тобто, вартість життя звичайного громадянина для так званих «нардепів», менше ніж 4 тис. доларів США?!

Ця публікація викладена у відносно спрощеної формі для більшого охоплення громадян  вищевикладеним нами.       

Далі буде.

Просимо розповсюджувати ці публікації (далі буде про інші корупційні зміни до КК та КПК України) для розуміння корупційного коріння у правоохоронної діяльності в нашої країні.

Ви можете матеріально підтримати нас (ГО) у антикорупційної діяльності, шляхом переказу незначних грошових коштів на банківську карку MasterCard Instant UAH 5355 1762 0197 8457.  

Голова ГО «Імпічмент»

Олег Мартиненко

 

Витяг з пояснювальної записці оприлюднено після публікації за посиланням - https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/02/2014-1.html або http://www.impeachment.org.ua/news/2025-02-19-279

«Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 1)

Почну з того, що мова піде не про «пропуйловських ригів» (про них буде окремо), а про так званих народних депутатів, нібито «європейського орієнтації», які на початку 2014 року створили на Майдані у Києві VIP-трибуну, та «окупували» її на весь час її існування. Знаходячись на цій трибуні, вони чомусь не розповіли, який корупційний закон вони прийняли 21.02.2014, у час масової загибелі протестуючих та на початку захоплення Криму рашисткими окупаційними військами. Наприклад, я, як правозахисник, узнав про це через роки і відразу звернувся до ВР України з відповідним зверненням, про що у наступної публікації.

Треба зазначити, що за моєю особистою думкою Майдан-2014 не можна розглядати, як підставу до зміни влади, а тем паче як державний переворот. Виникає питання, як пуйло може називати «втечу одного великого за розмірами кнура» державним переворотом?! Але це окрема тема.

Далі мова піде про зміни до Кримінального кодексу, які відбулися в інтересах двох осіб?!

Влада януковича, у час його президенства, можливо використовуючи принцип «вибіркового правосуддя», засудила до реальних строків позбавлення волі Ю. Тимошенку, Ю. Луценка та декілька інших осіб, які на 2010 – 2013 рока виявилися «опозиційними політиками». Застосуванням терміну «вибіркове правосуддя», я не намагаюся виправдовувати засуджених режимом януковича екс-високопосадовців. Питання у тому, що інкриміновані цим особам злочини, безкарно вчинялися та вчиняються державними службовцями, якщо не сотнями тисячами епізодів на рік, то десятками тисяч точно. Будь яка влада України, практично не засуджувала та не засуджує по теперішний час «своїх рішал», через «недоцільність». І це не мої «міркування на дивані», а мова про зафіксоване на відео самовикриття високопосадовця-правоохоронця, у часи президенства Петра Порошенка та публікація полковника поліції про корупцію в апараті МВС. Вважаю, що при владі Володимира Зеленського нічого не змінилося (про все це у наступних публікаціях). 

Продовжуючи тему змін до КК, необхідно зазначити, що на початку 2013 року, з метою реабілітації Ю. Тимошенки та Ю. Луценка, нардепи А. Кожем’якін та О. Турчинов, стали намагатися внести зміни до Кримінального кодексу України (далі КК). Тобто, вони вирішили змінити диспозиції статей зазначеного Кодексу так, щоб дії які були інкриміновані Тимошенко та Луценко, як злочинні, перестали відповідати ні одному з ознак злочинів, які перераховані у КК?! З цією метою було складено відповідний законопроект та пояснювальна записка (практично весь текст пояснювальної записки додається у кінці цієї публікації, після зазначення її автора). Але у влади знаходилася команда януковича, яка послала «новаторів» у всім відомому напрямку.

Основні ініціатори змін до КК:

На користь кого відбулися зміни до КК

Після зміни «політичної ситуації» в країні та у самий розпал Майдану, корупційний законопроєкт було протягнуте через голосування у ВР України, що відбулося 21 лютого 2014 року, прийняттям Закону № 746-VII, який підписав О. Турчинов, як голова ВРУ, та як Виконуючий обов'язки Президента (до цього, він разом з А. Кожем’якіним готував відповідний корупційний законопроект). Тобто, у час подій захоплення Криму рашистами, нардепи були зайняти проблемою продовження політичної кар’єри своїх колег?!

Законом № 746-VII, під виглядом імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» була знищена частина третя статті 364 КК України, яка передбачала кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, працівником правоохоронного органу. Покарання за вчинення цього злочину було дуже сурове від 5 до 10 років позбавлення волі?! Передбачена частиною 3 статті 364 КК кримінальна відповідальність нібито було «перенесена», у частину 3 статті 365 цього Кодексу (що свідчить з пояснювальної записці та змін до ст. 365 КК)?! Це повна маячня, і у наступної публікації (частині 2), я доведу це. Також, зазначеним Законом, до частини 1 статті 364 КК України внесли зміни, якими була передбачена обов’язкова мета цього злочину (ознак злочину), «отримання неправомірної вигоди, за вчинене зловживання»?! Тобто, стало потрібним доказувати отримання такої вигоди, крім факту явно вчиненого зловживання?!

В пояснювальної записці А. Кожем’якіна, було зазначене наступне, - «…Треба відмовитися від притягнення до відповідальності за зловживання, яке не принесло незаконної користі і не мало тяжких наслідків, а лише сприяло задоволенню «інших особистих інтересів. Адже це формулювання дозволяє вважати злочином будь-який свідомий крок будь-якого посадовця». Цей вислів А. Кожем’якіна не відповідає правовим нормам, які зазначені у «Конвенції ООН проти корупції», на яку послався цій, так званий нардеп, у назві зазначеної записці та проекту закону.

Крім того, цим же Законом № 746-VII були внесені інші зміни до КК України, а саме (скріншот вище):

     1. Змінена назва та диспозиція статті 365 КК України, з «Перевищення влади або службових повноважень» на «Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу». З цього випливає, що тільки правоохоронець повинен нести кримінальну відповідальність за перевищення влади чи службового становища. Якщо сприймати цю зміну до ст. 365 КК, через зазначене А. Кожем’якіним у його пояснювальної записці, то «тандем 364-ї та 365-ї статей КК в їхньому нинішньому вигляді – це «козир», якого влада може витягнути в будь-який зручний для неї момент задля юридичного прикриття політичної сваволі». А також з цієї записці випливає те, що за статтею 364 КК потрібно карати казнокрадів (дослівно, «ст. 364 дозволяє не лише притягати до відповідальності тих, хто нажився на державній казні. Цю статтю завжди може витягнути «з шухляди» прокурор, якому дали завдання нейтралізувати політичного опонента чи бізнес конкурента»), а за ст. 365 цього Кодексу тільки правоохоронців, які «знущаються над підозрюваними, застосовують незаконні методи ведення слідства, в тому числі насильство, незаконно порушують кримінальні справи, фальсифікація доказів тощо».  

    2. З КК України були виключені статті 423 та 424 (Розділі КК щодо злочинів військовослужбовців), які відповідно передбачали кримінальну відповідальність військових за «Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем» та за «Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень», через ті підстави, що вони нібито були «нормами-двійниками статей 364 та 365» (так зазначено у пояснювальної записці А. Кожем’якіна)?! Що насправді було пересмикуванням фактів та приховуванням справжньої мети Закону № 746-VII від 21.02.2014. Через ці зміни до ст. 365, Тимошенко перестала бути суб’єктом цього злочину.

            До цього треба додати, що саме у час захоплення рашинськими окупантами ВР Криму, 28 лютого 2014 року було прийнято ще один закон, для продовження політичної кар’єри Ю. Тимошенки та Ю. Луценка, а саме Закон № 839-VII «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини» (не зрозуміло об’єднання рішень ЄСПЛ, у загальний для всіх Закон). Якщо утрирувати, то можна сказати, що в час захоплення Криму В.о. Президента, голова ВР та нардепи були зайняти реабілітацією свої колег!

            …Прийняттям Закону від 21.02.2014, № 746-VII, «знущання» над самою антикорупційною статтею КК України (ст. 364) з боку нардепів, голови ВР та В.о. Президента не закінчилося.

            13 травня 2014 року Закон № № 1261-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України», до КК України були внесені ще зміни, але я буду казати про зміни до ст. 364 цього Кодексу. Точніше зміни були внесені до пунктів 3 та 4 примітки до цієї статті. З цих пунктів були вилучили таке визначення, як «… якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків …».

            Таким чином, через дві зазначених зміни до статті 364 (21.02 та 13.02.2014), для слідства виникла необхідність обов’язково доводити наявність події отримання неправомірної вигоди та заподіяння «істотної шкоди» через зловживання службовим становищем або владою, або через те саме «тяжких наслідків», що повинно вимірюватися виключно матеріальними збитками»?! Заподіяння шкоди чи тяжких наслідків через зловживання, що не можливо виміряти грошима, це вже перестало бути злочином?!

            Крім того, на теперішний час «істотною шкодою» за частиною 1 статті 364 КК, є шкода, яка повинна перевищувати 151 400 грн.! Тяжкі наслідки за другою частиною цієї статті, це матеріальна шкода більш ніж 378 500 грн.! Про життя людини, її каліцтво, або інші наслідки через зловживання, які не можливо «перекласти» у гроші (прями збитки), мова не йде! Питання, для якого відсотка населення України, заподіяна шкода у 150 000 грн., ні є «істотною».

            Є багато обговорень в Інтернеті диспозиції статті 364 КК України, і є така думка, що з ст. 364 зробили практично «дубль» статті 191 цього Кодексу.  

            Якщо підсумувати щодо внесених змін до ст. 364 КК, прийнявши до уваги викладене у пояснювальної записці А. Кожем’якіна, виявляється що для того, щоб прокурори та слідчі (інші правоохоронці) не зловживали владою (службовим становищем), ВР скасувала для них кримінальну відповідальність за зловживання?!   

Зазначені вище зміни до ст. 364, суттєво торкнулися ще статей 365 та 367 КК України, але про це у продовжені цієї публікації та про інше, у тому числі про наші звернення до Президента та до голови ВР України. 

Голова ГО «Імпічмент»

О. Мартиненко

«Гнила правоохоронна система України»

            Щоб ніхто не казав, що я голослівно звинувачую «дуже порядні» правоохоронні органи та у мене нема підтверджень зазначеного у назві цієї публікації, то є сенс почати з мого безпосереднього «знайомства» з цією системою.  

У літку 1993 року мене було призначено на посаду дільничного інспектора міліції (скорочено ДІМ) в Ц-Міському районного відділу КМУ УМВС в Дніпропетровської області (у місті Кривий Ріг). Як я потрапив до міліції, закінчивши вищій освітній заклад спортивного напрямку, це окрема тема, скажу тільки одне, що у 1992 році, я з родиною втикали з Туркменії на мою Батьківщину. Саме через це, у 2022 році ми стали вдруге біженцями.

            У межи закріпленої за мною дільниці, як за ДІМ, входила площа Визволення та інші території центру Ц-Міського району м. Кривий Ріг. З перших днів займання мною посади ДІМ, мені дали зрозуміти про те, що за всіма зареєстрованими заявами та повідомленнями про злочин в ЖРЗПЗ (Журнал реєстрації заяв і повідомлень про злочини), які пов’язані з спричиненням тілесних ушкоджень, грабежами та розбоями вчинені відносно осіб, які знаходилися у стані алкогольного сп’яніння на вулицях та без свідків, потрібно виносити постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, якщо таки злочини не можливо розкрити. У більшості випадків, таки злочини «списувалися», як «само травмування» людини у стані алкогольного сп’яніння, шляхом винесення зазначених вище постанов. У більшості таких випадків, інформація про вчинення таких злочинів надходила до чергових частин підрозділів міліції за телефоном 0-2 (тепер, це номер - 102) з приймальних покоїв медичних закладів, де після «зустрічі» з злодіями опинялися нібито «само-травмовані». Заради справедливості треба вказати, що до міліції із медичних закладів, також поступала інформація про доставлених до них осіб, які дійсно отримали «не кримінальні» тілесні ушкодження, але не змогли зрозуміло це пояснити лікарю (обставини отримання т/ушкоджень). Практично за всіма фактами вчинення злочинів зареєстрованих у ЖРЗПЗ, де були встановлені особи які їх вчинили, порушувалася кримінальні справи, що було початком досудового слідства.

З 2012 року початком досудового розслідування є реєстрації відповідних відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідування (скор. ЄРДР), без порушення кримінальної справи. Саме цю правову норму Кримінального процесуального кодексу використовують «правоохоронці» для тиску на людину чи на бізнес, але це окрема тема.

            Дуже важливо звернути увагу на те, що до 2012 року основним показником правоохоронної діяльності поліції був відсоток розкритих злочинів у порівнянні з загальною кількістю порушених кримінальних справ на протязі календарного року. Зрозуміло також, що на той час у працівників міліції не було можливості відмовляти у порушенні кримінальних справ по всім нерозкритим злочинам. Практично не приховувалися від слідства нерозкриті навмисні вбивства, особо тяжкі та інші резонансні злочини, та інші категорії злочинів, які неможливо було приховати від громадськості. З метою зловживань на користь злодіїв (у тому числі для штучного покращення показників), кримінальні справи навмисно піддавалися тяганині або взагалі завідомо безпідставно або незаконно закривалися, що продовжилося і після 2012 року, але відносно кримінальних проваджень. На теперішний час, у так званих правоохоронців, основною підставою для реєстрації відомостей про злочин (кр. правопорушення) у ЄРДР, проведення досудових розслідувань та направлення обвинуваченого акту до суду є не Закон, права людини, інтереси держави та тощо, а звичайна «КОРИСНА ДОЦІЛЬНІСТЬ» (у тому числі це і матеріальні витрати на розкриття злочину та проведення слідчих дій).

Продовжуючи тему «доцільності» розслідування міліцією вчинених злочинів у термін часу з 1992 по 2012 рока, треба зазначити про те, що нормою було приховування від слідства та правосуддя нерозкритих злочинів. Які тільки обставини не вигадувалися співробітники міліції при складанні постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, щоб не порушувати кримінальні справи за фактами нерозкритих крадіжок та навмисних спричинень тілесних ушкоджень?! Для прикладу, було таки постанови у яких зазначалося про те, що корови «втікали в невідомому напрямку через грозу», якої насправді не було?! 

З прийняттям нового КПК України у 2012 році, керівники МВС почали змінювати показники «правоохоронної» діяльності міліції (з 2015 року поліції). Якщо раніше «позитивною статистикою» був відсоток розкриття злочинів у порівнянні з кількістю порушених кримінальних справ, то на теперішний час у поліцейських та мабуть у інших «правоохоронців» йде «непримирима боротьба» за зменшення рівня злочинності у порівнянні з минулим роком. Досягається така «статистика» у більшості випадків штучно-шахрайським шляхом (цей «шлях» також відноситься до злочинного принципу «доцільності» розслідування). Як мною вже було зазначено вище, таке досягається завдяки незаконної відмові «правоохоронцями» в реєстрації у ЄРДР відповідних заяв та повідомлень (це відверте порушення частини четвертої статті 214 КПК України), а також завдяки необґрунтованому або незаконному винесенню постанов про закриття кримінальних проваджень. У цьому напрямку керівники так званих правоохоронних органів (всіх їх ланок), є лідерами організованих злочинних угруповань (керованих ними підрозділів), щодо приховування кримінальних правопорушень від правосуддя. На теперішний час, завдяки у першу чергу «нардепам» фракції ВО «Батьківщина» у ВРУ, з Кримінального кодексу (КК) фактично вилучені ознаки злочину, до яких входило зловживання у вигляді приховування злочинів від правосуддя (через встановлення у 2014 році обов’язкової прямої матеріальної шкоди від злочину)?! Для звичайних громадян така кримінальна відповідальність існує та передбачена ч. 1 ст. 396 КК України?!

З метою «допомозі» «правоохоронцям» безкарно приховувати вчиненні кримінальні правопорушення від реєстрації у ЄРДР «недоцільні» для розслідування ними, Генеральний прокурор І. Венедіктова підписала Наказ від 30.06.2020 № 296, яким було затверджено Положення «про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення» (це остання Положення, до нього діяли подібні). Цим положенням, Генпрокурорша перевищуючі владу, вигадала вимоги до заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, які діючим законодавствам не передбачені, і суперечать ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України, а також ч. 2 ст. 19 Конституції!!! Тобто, «посадова особа № 1», щодо нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, сама перевищила посадові повноваження, та з корупційних мотивів надала можливість так званим правоохоронцям відмовляти громадянам та юридичним особам у передбаченої законом реєстрації їх заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення.

Можна вказати у заяві про вчинення кримінального правопорушення (процесуальний документ повинен розглядатися у межах КПК) незаперечні факти, які свідчать про вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочинів, але якийсь чм…шник, так званий правоохоронець, наддасть Вам відповідь, з якої вбачається, що ваша заява, фактично є неправдивим повідомленням про вчинення кримінального правопорушення?! Крім того, ці корупціонери навмисно називають заяву про кримінальне правопорушення (вчинення кримінального правопорушення) «ЗВЕРНЕННЯМ», тобто фальсифікують навіть назву процесуального документу, щоб він не підпадав під дію частин 1 та 4 статті 214 КПК України! Копії відповідей додаються.

Перша відповідь з ДБР м. Києва, це на мою заяву про вчинення керівником МВС сотні тяжких злочинів передбачених ч. 1 ст. 263 КК України (незаконна передача вогнепальної зброї, стороннім до МВС особам) та про надання ним хабарів «зброєю» Президенту, прем’єр-міністрам, генпрокурорам та іншим особам, які на той час займали зазначені посади, тобто, були «службовими особами, які займали особливо відповідальне становище», що є особливо тяжким злочином передбаченим ч. 4 ст. 368 КК України! Друга відповідь на мою заяву про вчинення працівниками поліції двох злочинів «службова підробка» та «умисне невиконання службовою особою судового рішення, що набрало законної сили». Подібні відповіді є від НАБУ та з ГПУ (підписана особисто Луценком у час займання ним посади генпрокурора)! Тобто, приховування відомостей про вчинення злочини від передбаченої законом реєстрації, ЦЕ Є НОРМОЮ ДЛЯ КОРУПЦІОНЕРІВ З ДБР, НАБУ та ГПУ (про поліцію окрема нижче за текстом)! Правоохоронні органи України і є основним фундаментом корупції і я впевнений у цьому на 100 відсотків. Корупціонери, які приховують злочини набагато небезпечніше для Держави та Суспільства, чим ти хто розкрадає державні кошти навіть у мільйонних сумах. Саме «правоохоронці» забезпечують безкарність державних розкрадань, саме через них не діє принци невідворотності покарання, що провокує чиновників до вчинення таких злочинів.         

Інший захід «послати» потерпілих від злочину та заявників за «рашинським кораблем», які заявили про вчинення злочину, вигадали у МВС Україні. Для цього Наказом міністра внутрішніх справ від 08.02.2019 № 100 було затверджено Порядок ведення «Єдиного обліку» (ЄО) заяв (повідомлень) про вчинення кримінального правопорушення та інші події» у підрозділах Національної поліції. Цей облік є «шедевром шахрайства від МВС» відносно заявників, потерпілих та взагалі відносно всього нашого Суспільства. Достатньо зрозуміти те, що законодавець надав 24 години правоохоронним підрозділам, які проводять досудові розслідування, на проведення реєстрації у ЄРДР відомостей зазначених у заявах (повідомленнях) про вчинення кримінального правопорушення. Поліцейський-відомчий ЄО, фактично став «попередньою реєстрацією», перед реєстрацією у ЄРДР. Виникає питання, чи можна за 24 години, прийняти заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення (зареєструвавши її у ЄО), визначити керівником ту посадову особу, яка буде розглядати такий процесуальний документ за межами КПК та «встановлювати підстави», щодо реєстрації або не реєстрації його у ЄРДР?! По-перше, КПК не передбачена попередня будь яку іншу реєстрацію таких документів, крім реєстрації у ЄРДР. По-друге, законодавець не надав час на таку «дослідчу перевірку» відомостей зазначених у таких заявах чи повідомленнях. По-трете, за КПК не тільки не передбачена відмова у реєстрації заяв (повідомлень) про вчинення кримінального правопорушення у ЄРДР, а вона навіть заборонена частиною 4 статті 214 цього Кодексу. Тобто всі такі заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення повинні реєструватися у ЄРДР без будь якого «попереднього розгляду». По-четверте, ні одним законодавчим актом України, не передбачені заяви (повідомлення) «про інші події», про що незаконно було передбачено міністром у ЄО?!

Саме, завдяки ЄО, створеного через корупційну складову, «не-до-поліцейські» приховують десятки чи сотні тисяч кримінальних правопорушень від передбаченого законом обліку, а через це і від досудових розслідувань та правосуддя!

На протязі останніх 12 років, прокурори та інші так звані «правоохоронці», роблять із звичайних громадян-потерпілих реальних «терпіл», які звертаючись до правоохоронних органів, намагаються відновлення свої конституційних прав. Теж саме стосується державних інтересів. Нардепи на протязі 12 років могли внести відповідні зміни до КПК та зупинити свавілля «правоохоронців», але саме вони вносять до КК та КПК відверто безпідставні та необґрунтовані зміни, що є політичною корупцією, про що у наступних публікаціях  

Якщо чесно, мені набридло дивитися на відверте правове свавілля відносно потерпілих з боку корупціонерів, які шляхом відмови у реєстрації у ЄРДР, штучно знижують статистичні данні про рівень злочинності та обирають «доцільність» замість Закону! Через зазначене вище мною було подано позовну заяву до Київського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними діями ОГПУ та МВС, щодо встановлення ними обмежень для реєстрації у ЄРДР заяв (повідомлень) про вчинення кримінального правопорушення. Частина фотокопії позову додається.  

Але є проблема для початку судового розгляду мого позову. Цією проблемою є необхідність сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. (за зазначеними мною позивними вимогами. Через мою втечу з окупованої території (2022 рік) в мене у три рази зросли витрати на житло та виникли інші витрати, які більше моєї пенсії. Через що прошу всіх, кого цікавіть ця тема, підтримати цій позов (копія додається), шляхом грошової допомоги на мою банківську картку MasterCard Instant UAH 5355 1762 0197 8457  для сплати судового збору (підтвердження сплати буде оприлюдненню на сайті). Хто побажає, можу вислати копію позову у повному обсягу та номер судової справи. Телеграм  https://t.me/m_oleg_martynenko , E-mal  impeachment@ukr.net , ФБ - https://www.facebook.com/majorOMartyn/

Звертаю увагу, що цей позов загальносуспільний, тобто не є моїми особливими інтересами!

У кого, хто мене не знає, може винукнити питання, чому мент йде проти «своїх»?! Краща відповідь на це, є дві публікації за посиланнями - https://vgoru.org/archive/raskryv-neskolko-prestuplenii-celskii-ucastkovyi-inspektor-okazalsya-pod-perekrestnym-ognem-oblastnoi-prokuratury-kaxovskogo-gorraisuda-i-kolleg-milicionerov-iz-otdela-vnutrennei-bezopasnosti-mvd-ukrainy-2005-12-22 та https://vgoru.org/archive/xto-pokroviteli-banditiv-2006-01-26

 

Голова ГО

О. Мартиненко

 

 

«Як штрафують поліцейських»

 

10 червня 2024 року, після десятої із розмови по телефону з офіцером поліції міста Києва..

Про показники «дільничного» (дільничний офіцер поліції, скорчено - ДОП).

Повинен скласти на місяць мінімум п’ятдесят протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, або тридцять з постановами про накладення адміністративних стягнень чи протоколів зі штрафами. Кому не зрозуміло, це стосується правопорушень передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, скорочено – КУпАП.

Якщо такий показник не виконано підлеглим, керівник застосовує до нього штрафні санкції у сумі 5000 грн. з утримання із зарплати! Теж саме стосується «відлову ухилянтів», яких потрібно відловити одного на тиждень, та ще щоб він був з військовим квитком і згоден служити у ЗСУ. Не впіймав також штраф - 5000 грн. Ще потрібно встановити адміністративний нагляд відносно «профілактованої особи» один раз у два-три місяця, теж 5000 грн. штрафу за невиконання показників!

Звертаю увагу, що є багато випадків, коли поліцейські сплачують штрафи за правопорушників, щоб не зіпсувати показники?! Тобто, у таких випадках можна складати такі протоколи на будь-кого. Головне оплатити штраф.

Також, необхідно «знайти» якийсь злочин, щоб потім написати рапорт про розкриття, що це ти знайшов і довів до кінця! Розкрити злочин це ще не все, щоб виставити статистичну картку Ф-2, яка підтверджує таке розкриття. Якщо підозрюваний не з’являється до слідчого, дільничний чи опер повинен його шукаєш за свої гроші (витрати на пальне, авто та тощо), щоб відвести до прокуратури або слідчого. Слідчі не приймають у оперив та дільничних розкрити кримінальні провадження без доставлених підозрюваних, свідків та заявника.

 

А це (скріншот) трохи про пальне та як його розкрадали в часи Авакова, що не змінилося судячи з цій розмови. Треба зрозуміти, що це Головним управлінням не додавали талони на бензин, а до дільничних та оперов, взагалі нічого не доходить. Все паливо «корупційне».

Робота опера, тобто оперуповноваженого карного розшуку:

Щомісяця повинен зробити п’ять Форми 2. Щоб зрозуміти, це минула назва статистичної картки на особу, яка вчинила злочин. Тобто, оперу потрібно розкрити п’ять кримінальних правопорушень, які були вчинені чи штучно їх створити, щоб на 100 відсотків розкрити. Один раз на два-три дня зловити ухилянта, який знаходиться у розшуку, або просто на вулиці осіб чоловічої статі від 18 до 60 років! За кожний «НЕДОЛІК» штраф – 5000 грн. 

Робота слідчого:

Повинен направити 10 кримінальних проваджень до суду у місяць з обвинуваченими актами, не зробить мінус 5 тис. грн. із зарплати, в гіршому випадку відправка до підрозділу «Лють», тобто на фронт!

Підчас відпрацювання, щодо розкриття злочинів пов’язаних з незаконним поводженням зі зброєю, з дільничних вимагають розкриття таких злочинів або надання інформації про таких осіб, при відсутності цього – 5000 грн. штраф!

Перше моє питання: Які злочини переважно вони приховують від реєстрації?

Відповідь: В основному економічні, наркотики, а якщо є бабло у бандита, та й взагалі якщо заявник багатий, то з усіх. І з бандитів мають, і із заявників мають.

Друге питання: Раніше проблемою було зростання злочинності для цього. Вони приховували злочини зараз, як це питання виглядає?

Відповідь: Бл…., але це вони по-своєму там каламутять, я сильно не вникав, мені це не цікаво було.

       … Зрозуміло, що керівники МВС та Національної поліції є ініціаторами таких радянських показників часів НКВС чи створили таки умови служби своїх підлеглих! Як вам «Аваковсько-Згуладзівська реформа»?! Скільки кроків у минуле???

 

Ще один скріншот з статті про Юрія Покиньбороду під назвою, - «В МВД завозили по $200-500 тысяч": скандальное интервью экс-начальника полиции» від  20.12.2017 15:58, автор Гана Молчанова. Посилання - https://incident.obozrevatel.com/ukr/crime/intervyu-yurij-pokinboroda-v-mvd-zavozili-po-200-500-tysyach-dollarov.htm

Мені краще повірити, що П. Порошенко та В. Зеленський лохи, один нічого з цим не робив, а інший не робить, тому що не знають, як їх розводять «шахрайськими показниками» та крадіжками матеріально-технічного забезпечення у нижчого особового складу поліції. Що їм не приносять (не приносили) «винагороду» у баксах керівники МВС, НП та інших так званих правоохоронних органів. Особливо з самого корумпованого – ГПУ! Доречи правильно ставити попереду не «офіс», а приватне підприємство (ПП) з торгівлі Законом!

 Олег Мартиненко

Об обращениях в нашу ОО

       Начну с того, что в мой адрес периодически приходят письма и в основном, скорее всего от каховчан, о чем можно судить по поднимаемым ими темам. Иногда это просьба от моего имени обратиться в правоохранительные факты от моего имени, по фактам, которые имеют криминальный характер, а иногда бывают просьбы опубликовать поднятую автором такого обращения тему в социальных сетях.

        Сегодня пришло обращение к ОО «ИМПИЧМЕНТ» с «приложением». Приложение, это текст одного из постов Ольги Маломуж в «Facebook».

      Сразу есть смысл уточнить, на мой взгляд, без крайне радикальных «правовых мер» в Украине ничего в лучшую сторону невозможно измениться. Власть олигархов только и держится на «торговле законом». Если очень грубо о такой «торговле», - там где необходимо они не применяются, а где нужно кого-либо «приструнить», там они "используются".  Такая «система власти» устраивает значительное количество людей. Нет смысла рассказывать о «деребанах», «откатах», махинациях с возвратом НДС и т. п.

      Также надо понимать то, что правоохранительные органы недофинансируются  и благодаря этому у них появляются «спонсоры», которые в своем большинстве являются именно той «категорией лиц», которую устраивает «бардак в стране». Что мы имеем на сегодня? В результате псевдореформ, коррупционных изменений в законодательстве и «кадровой политике» то, что в Украине называется «полицией», на самом деле в большинстве своем, превратилось в статистический органа. «Орган», который вместо противодействия преступности, занимается «покращенням статистики», что например, в свою очередь дало возможность пану Авакову остаться главой МВД на «второй срок». А то, что реально происходит в стране в плане правопорядка, Авакова и ему подобных прохиндеев из высших эшелонов власти, абсолютно не интересует.

    Вчера получил очень интересный ответ, точнее постановление старшего следователя Каховского отдела полиции,  о закрытии уголовного производства.

       

         Суть этого уг. производства в том, что еще в июне – июле 2017 года я обратился Каховский ОП ГУНП по факту незаконной реализации ГСМ с заправочного модуля АЗС расположенного по адресу: Семеновское шоссе, 3 в г. Каховка. Непосредственно возле АТП-16555. И даже по этому поводу опубликовал статью  на сайте «ИМПИЧМЕНТ», -http://www.impeachment.org.ua/news/2017-06-19-212 .

          Из опубликованного выше постановления, следует то, что факт нарушения законности, подпадающий под действие Уголовного Кодекса Украины был зарегистрирован в ЕРДР более чем через два года вместо того, что бы это сделать в течении 24-х часов! И то только после нескольких моих обращений. Данное уг. производство было зарегистрировано в ЕРДР 28.08.2019 по признакам преступления предусмотренного ч. 1 ст. 272 УК Украины, -

      «Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого».

      Факт незаконной торговли подакцизными товарами следователь полиции вообще «не заметил».

      Обращаю внимание, что полиция еще в течении 2 лет и 8 месяцев, после того, как я «тыкнул их носом» наблюдала за длящимся во времени преступлением, а потом закрыла производство?! Точнее полицейские дождались, когда возможный правонарушитель получил лицензию и после этого закрыли уголовное производство.

Кстати по законности лицензии тоже могут возникнуть определенные вопросы, если ознакомится со следующей публикацией, - https://khersonline.net/lenta/162033-hersonskih-nalogovikov-zapodozrili-v-zloupotrebleniyah-pri-vydache-licenziy-dlya-zapravok.html

     То есть, панов полицейских не интересовало то, что в бюджет государства не отчислялись соответствующие налоги.  За что вообще они получают зарплату из этого же бюджета?

     Если кому-то непонятно, то суть поднятых вопросов заключается в том, что подобные обращения в полицию в лучшем случае заканчиваются закрытием уголовного производства, а обычно такие заявления и сообщения о преступлении даже не регистрируются в ЕРДР. Что бы добиться небольшого результата в таких делах, необходимо написать не один десяток жалоб, обращений и заявлений в соответствующие инстанции. Так для привлечения одного из судей к уголовной ответственности за реальное преступление, нам пришлось в течении 4-х лет «бомбить» жалобами Генпрокуратуру и ВРУ. Трудно даже посчитать израсходованные средства.

     Необходимо предупредить тех, кто обращается в ОО «ИМПИЧМЕНТ» подобно Аверину, о том, что многие знают. Досудебное следствие в подобных случаях проводится следователями полиции и что бы они это делали относительно своевременно и объективно им необходимо об этом «напоминать» жалобами в прокуратуру и суд. Т.е., для нас это тоже «процесс» на который уходит время и средства. Итог простой – нужно делать это всем вместе, тем кому небезразличен бардак на местах да вообще в стране. 

Олег Мартыненко         

"Как левая фирма коммунального предприятия осваивает бюджетные миллионы".

Предметом журналистского расследования новокаховских журналистов Константина Иванова, Павла Уманца и руководителя ОО «Штаб сопротивления коррупции» Андрея Пилиповича стала деятельность КП «Тепловые сети Новой Каховки». Т. к. жилой сектор города более 10 лет отключен от централизованного отопления, то предметом заботы коммунальщиков остались школы, детсады и другие социальные объекты.

      Две котельные обогревают больничные комплексы. Еще одна, которая числится под № 1, – обогревает социальные объекты, расположенные в старой части города по ул. Исторической. Все остальные объекты теплоснабжения Новой Каховки подключенные к системе централизованного отопления в которую входят  остальных котельные, крупнейшая из них под № 9. Еще одна котельная находится в поселке Днепряны, где обогревает школу и детский сад.

Руководство КП с одобрения местных властей придумало нехитрую, но действенную схему. По ней все указанные выше учреждения оплачивают поставки тепла КП «Тепловые сети» за счет городского бюджета. По данным сайта «Prozorro», за последние три года на это потрачено 113 млн. грн.

     А 58 из них коммунальщики отдали некоему ООО «Спецтеплопостач» с уставным капиталом в 10 тыс. грн. Несложный расчет показывает, что город ежегодно перечисляет данному предприятию за тепло 29 млн. грн. Только вот непонятно, за что. Ведь своих мощностей для выработки тепла у этой фирмы нет… Нет потому, что, по словам директора КП Игоря Демьяненко, все котельные города третий год, как сданы на 10 лет в аренду филиалу частной мелитопольской фирмы «Теплоинвест».

     Переданы ей почему-то и тепловые сети, на модернизацию которых местный бюджет выделил 3,5 млн. грн. Также выяснилось, что у муниципального теплопредприятия и ООО «Спецтеплопостач» не только одинаковый адрес: ул. Дружбы, 60-А, но и главный инженер – Петр Зикунов. А вот его директор Геннадий Бернадский, проживающий в Киеве, и руководящий, по данным ресурса «YouControl», еще шестью подобными ООО, в Новой Каховке даже не появляется. Отсюда возникает закономерный вопрос к властям Новой Каховки: на что же тогда уходят бюджетные деньги? может ли отопление обходиться в 29 млн. грн. на год? И зачем при таких раскладах дотировать КП «Тепловые сети» на 6,7 млн. грн. в год?..

     Этим же в официальном запросе в Южный офис Госаудитслужбы в Херсонской области поинтересовался Андрей Пилипович. Надеемся на то, что тщательная проверка выявит истинные масштабы нецелевого использования бюджетных средств. А там, глядишь, подключатся и правоохранительные органы.

     Возникает резонный вопрос, - «отцы город» (В. Коваленко, А. Лукьяненко и остальные) лидеры или члены ОПГ, которая занимается распилом местного бюджета, или всё-таки лохи, которые ни о чем не знают и даже не догадываются???

     Это ссылка на журналистское расследование Андрея Пилиповича:

https://no-ka.info/?w=page&no=292