«Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 3)

     «Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 1) https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/02/2014-1.html , у кінці публікації пояснювальна записка. «Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 2) https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/03/2014-2.html

        Продовжуючи описання знищення нардепами статті 364 КК у 2014 році, за ініціативою фракції ВО «Батьківщина», необхідно нагадати, що у кінці другої частини цих публікацій, мова йшла про те, що за «особистою думкою» нардепа А. Кожем’якіна, кримінальна відповідальність «за зловживання» повинна наступати виключно у випадку наявності матеріальної шкоди. Витяг скріншот з пояснювальної записці, складеної цим нардепом у 2013 році.

        Під цим скріншотом, у частині другою, мною було зазначено про те, чому ні є обов’язковим заподіяння матеріальної шкоди через зловживання, для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. Крім того, є сенс навести приклади діянь (зловживання та перевищення) без наявності матеріальної шкоди, які за КК є кримінальними правопорушеннями.  

        Так, 14.07.2020 року Законом № 768-IX, до Кримінального кодексу була додана стаття 365-3, про кримінальну відповідальність за «Бездіяльність працівника правоохоронного органу щодо незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, лотерей», де передбачене покарання виключно позбавленням волі від 6 до 8 років! Про додання цієї дуже цікавої статті до КК, мною буде підготовлена окрема публікація. Саме цікаве те, що кримінальною відповідальністю за цією статтею, є фактичне зловживання службовим становищем (владою) шляхом бездіяльності. Тобто, у якось степені стаття 365-3 КК є «статтею-двійником» (використовую визначення А. Кожем’якіна, щодо статей 423 та 424 КК, про що буде далі) статті 364 цього Кодексу, але …, без визначення будь якої шкоди, для кваліфікації цього злочину?! Виникає питання до нардепів, за якою «методикою» визначається спричинена шкода за цим злочином? Крім того, передбаченим покаранням за статтею 365-3 КК, є позбавлення волі від 6 до 8 років (не зазначено про «ТЯЖКІ НАСЛІДКИ), суворіше ніж передбачено ч. 2 (останньою) ст. 364 цього Кодексу, де від 3 до 6, за «ТЯЖКІ НАСЛІДКИ»?!  

        Продовжуючи, треба навести диспозицію частини 1 статті 375 КК України, яка передбачала кримінальну відповідальність суддів з 2001 року по грудень 2020 року (про знищення цієї статті фракцією ОПЗЖ та відповідним Рішенням КСУ буде також окрема публікація), -  «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови». І тільки в частині другої цієї статті, ознаками злочину були: «спричинення тяжких наслідків» або «вчинення цього злочину з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах». Суть цього порівняння у тому, що на протязі більш ніж 19 років, до кримінальної відповідальності можна було притягнути суддю, «за постановлення ним завідомо неправосудного (незаконного, необґрунтованого, зазначено у спрощеному сенсі) судового рішення! У той же час, прокурор чи слідчий не несли та не несуть кримінальну відповідальність, наприклад, за винесення «завідомо незаконної» чи «завідома необґрунтованої» постанови, навіть при наявності спричинення мільйонних збитків фізичної або юридичної особі?! Може хто не розуміє, але це є нормою для українського законодавства! Треба також зауважити про те, що до змін внесених до ст. 364 КК законами 2014 року, така кримінальна відповідальність існувала на законодавчому рівні, але практично її не застосовували, виключно через корупційну складову з боку прокурорів.

         За доводами Кожем’якіна щодо «об’єднання» третіх частин статей 364 та 365, в «одну третю» статті 365 (все стосується КК), він зазначив наступне (нижче скріншот):

         Зазначене у вищенаведеному скріншоті, є дуже яскравим прикладом чергового пересмикування фактів, з метою просування об’єднання «правоохоронних» зловживань з перевищеннями. По-перше, на час подання зазначеної вище пояснювальної записці до ВР України, вже діяв КПК України 2012 року, у правових нормах якого вже не було передбачено порушення кримінальних справ. По-друге,  фальсифікація доказів, є окремим видом злочину – «службова підробка», відповідальність за який передбачена ст. 366 КК України. У більшості випадків, фальсифікування доказів у кримінальних провадженнях використовується для подальшого зловживання з метою прийняття необґрунтованого рішення, що також повинно вказувати на «навмисність» його вчинення (тобто, завідомо необґрунтоване)  По-трете, у переважної більшості випадків порушення кримінальних справ до 2012 року, закриття кримінальних справ (до 2012 року) або закриття кримінальних проваджень, це «класика зловживань», а не перевищень. «Перевищення» у кримінальному процесі, це у більшості випадків дуже очевидне правопорушення. У той же час «зловживання», наприклад, прийняття необґрунтованих рішень, або навмисне не прийняття обґрунтованих рішень (не виконання своїх службових обов’язків –бездіяльність), саме це є «класикою зловживань» не тільки у кримінальному процесі та судочинстві, але й у інших сферах службової діяльності державних службовців.

         «Шулерство» Кожем’якіна з маніпуляціями кримінальними «зловживанням» та «перевищенням» очевидне. Фактичне знищення ст. 364 КК України, та частково статті 365 цього Кодексу переслідувало одну мету – безпідставна (корупційна) реабілітація засуджених за цими статтями Ю. Луценка та Ю. Тимошенки, що на мій погляд мало та по теперішний час має тяжкі наслідки відносно всьому Українському суспільству та державних інтересів! Звертаю увагу, я не про те що реабілітували, а про те, що знищили саму «антикорупційну» статтю з КК України. Краще би політична команда Ю. Тимошенки дала би хабарі членам колегії суддів Верховного суду України, для перегляду відповідних кримінальних справ за «нововиявленими обставинами» (сфальсифікував таки обставини), з постановленням виправдувального вироку. Багато хто скаже, так це ж низка особливо тяжких злочинів. Не заперечую, але це не було би такою шкодою для правопорядку, тобто для Суспільства та держави, як це відбулося через прийняття зазначених вище законів.

            Для повного розуміння «багатоходівкі» від фракції ВО «Батьківщина» ВР України у 2014 році, щодо прийняття «корупційних законів від 21.02. та 13.05.2014, потрібно звернути увагу на інше політичне шахрайство цих політиків. Мова про виключення з кримінального кодексу «військових» статей 423 та 424. Само по собі, це було прикриттям того, що нібито диспозиції статей 364 та 365 КК «змінювали» не заради Луценка та Тимошенки, а лише з метою «удосконалення Кримінального кодексу».

            Але, якщо подивитися на підстави виключення ст. ст. 423 та 424 з КК, які зазначені у пояснювальної записці Кожем’якіна, то стане зрозуміло, що це була чергова маячня (нижче скріншот).:

             Тобто, мова в записці про те, що для військових «зловживань», замість знищеної ст. 423 повинна застосовуватися ст. 364, а для «перевищень», замість знищеної статті 424, стаття 365 (все стосується КК). По-перше, почну з того, що кримінальна відповідальність за статтею 365 КК («перевищення») з 2014 року, стала розповсюджуватися виключно на «працівників правоохоронних органів». Тобто «перевищення» військовими перестало бути злочином?! Вже трохи більш ніж через рік, оновлений склад нардепів прийняв Закон № 290-VIII від 07.04.2015, яким «ПОНОВИВ» кримінальну відповідальність військових за «перевищення», шляхом доповнення КК України статтею 426-1. Це відбулося нібито через «ПОМИЛКОВЕ ВИКЛЮЧЕННЯ» ст. 424 з КК України?! «Прирівнювання» у КК ст. 423 («військове зловживання») до ст. 364, також є «законодавчим шахрайством» від нардепів. Кримінальна відповідальність за частиною 3 ст. 364, нібито «перейшла» до частини 3 статті 365, шляхом «об’єднання» з нею. Про це зазначено у записці Кожем’якіна, та відбулося за Законом від 21.02.2014, через виключення частини 3 з статті 364. Тобто, «зловживання» стало тім самим, що й «перевищення», що є повною маячнею. Але виникає інше питання, куди «перейшла» частина 3 статті 423 («військове» зловживання, «вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці»), де покаранням було позбавлення волі від 5 до 10 років?! Ще раз нагадаю, у ст. 364 КК тільки дві частини, друга передбачає позбавлення волі від 3 до 6 років, а третя нібито стала застосовуватися виключно відносно правоохоронців, як «перевищення»?!. Відповідь, - «за рашинським кораблем».

            З цього всього виникає основне питання до інших нардепів, які ні були «протимошенківські», - вони голосували за закони від 21.02.2014 № 746-VII та від 13.05.2014 № 1261-VII через отримання хабарів, чи їх розвели як лохів???

            У якості інформації, необхідно зазначити, що у жовтні 2019 року мною було направлено депутатське звернення (депутата Каховської райради VІІ скликання) до Президента та ВР України, з проханням скасувати зміни до ст. 364 КК України, які відбулися за законами № 746-VII від 21.02.2014 та № 1261-VII від 13.05.2014. Копія відповіді з ВР України нижче.

       

Вже 18.12.2019 року у ВР України було зареєстровано відповідний законопроект, поданий до ВР України Президентом О. Зеленським.

Весь цинізм цієї «події» у тому, що пройшло більше ніж п’ять років з часу подання зазначеного законопроекту на розгляд та для прийняття відповідного Закону, але законопроект № 2621 від 18.12.2019 так і не став Законом?! Тобто, «монобільшість» чомусь «ПОКЛАЛА» на свого «лідера». Погоджуюся з тим, що їх лідер може боротися тільки з зовнішніми ворогами, «своїх», внутрішніх ворогів України він покриває. Що можна казати про таку ситуацію у владі? Варіанти: користь, тупість, недбалість, незручно роздовбати друзів тощо.   Доречи, є ще відносно «свіжа» відповідь на моє нещодавнє звернення від ГО до ВРУ, щодо тяганини внесення змін до ст. 364 КК. Нема сенсу її цитувати, додаю її копію.

Мова у відповіді йде про «включення законопроекту № 2621 від 18.12.2019 до плану роботи 12 сесії ВР України ІХ скликання. На сьогодення, з лютого 2025 року почала роботу 13 сесія. Відповідний закон, щодо внесення змін до ст. 364 КК не прийнятий. Але ні у Президента, а ні у нардепів не виникло бажання повністю скасувати відверто корупційні закони № 746-VII та № 1261-VII. У них вистачило сміливості тільки на «дуже потужні» намагання внести зміни лише до п. 3 примітки статті 364 КК, про визнання зловживання злочином через спричинення «не грошової істотної шкоди»?! У той же час, «тяжкими наслідками» за частиною другою ст. 364 КК та пунктом 4 примітки до цієї статті, повинно залишитися тільки грошове вимірювання таких «наслідків»?! Навіть такі «дрібні» зміни до статті 364, не можуть зробити політичні імпотенти з ВР України! Закон який вони не можуть прийняти на протязі більш ніж 5 років, у тому вигляді, в якому є відповідний законопроект до нього, практично не буде мати серйозний вплив на антикорупційну діяльність правоохоронців та суддів! Це «вчорашній день». Ми, ГО, запропонували радикальні антикорупційні зміни до КК та КПК, що у якості пропозиції надіслали Президенту та нардепам, але про це окремо.

Чи можна боротися з розкраданнями державного майна, якщо це основний засіб незаконного збагачення не тільки крадіїв держслужбовців, але й прокурорів та інших так званих правоохоронців, які безкарно отримують частину викраденого за непритягнення винних до кримінальної відповідальності (безкарні зловживання). Це дуже нагадує трофобіоз у природі, коли мурахі отримують їжу, яка виділяється попелицями (буквально доять їх) та захищають їх, коли ті знищують рослини.

В Україні практично не існує реальної боротьби з корупцією, існує імітації такої боротьби, що фактично є популізмом!

Ця публікація викладена у відносно спрощеної формі для більшого охоплення громадян, з метою розуміння одного із основних коренів корупції.       

Далі буде.

Просимо розповсюджувати ці публікації (далі буде про інші корупційні зміни до КК та КПК України) для розуміння корупційного коріння у правоохоронної діяльності в нашої країні.

Ви можете матеріально підтримати нас (ГО) у антикорупційної діяльності, шляхом переказу незначних грошових коштів на банківську карку MasterCard Instant UAH 5355 1762 0197 8457.  (канцтовари, пересилка звернень, втрата значного часу на моніторинг та складання звернень та публікації, замість роботи на самих себе).

Голова ГО «Імпічмент»

Олег Мартиненко

«Про політичну корупцію нардепів у 2014 році» (частина 2)

     Продовжуючи тему політичної корупції нардепів у 2014 році, необхідно навести фото із інтернету, на якому відображені люди з плакатами проти корупції. Може ця акція мала іншу мету, але це не головне для цій моєї публікації.

       Не «хабарі вбивають Україну», а в першу чергу її вбивають зловживання у кримінальному провадженні, з боку правоохоронців та суддів! Тому ті хто повинні «сидіти» в місцях позбавлення волі за розкрадання держави коштів та майна, залишаються не покараними, через корупційні прояви прокурорів та слідчих. Саме прокурори та слідчі правоохоронних органів беруть хабарі за необґрунтоване (безпідставне) закриття кримінальних проваджень (за закриття кримінальних справ, брали до 2012 року ) з мільйонними збитками, «обнулюючі» принцип «невідворотності покарання»! Тобто, зазначені посадові особи фактично стають співучасниками розкрадань бюджетних коштів, маючі «законодавчій імунітет», щодо вчинення ними таких зловживань.

Щодо порівняння хабарів та зловживань, головним у цьому, є те, що коли дві сторони (слідчий та підозрюваний, або обвинувачений) зацікавлені у одержанні та дачі хабара, таку подію просто неможливо виявити та юридично зафіксувати, тобто, затримати хабарника у час одержання хабара. На мій погляд, у кращому випадку із 1000 таких зловживань, тільки у одному з них, можна затримати слідчого при одержані хабаря. Прокурора взагалі не можливо, якщо він в добрих стосунках зі своїми керівниками, які їх своєчасно попереджають про негласні дії оперативників, які скеровані на затримання прокурора в час отримання ним хабара. А без прокурора, просто не можливо отримати дозвіл на проведення такого затримання. З іншого боку, наприклад, винесення посадовою особою, яка проводить досудове розслідування, завідомо необґрунтованої постанови про закриття кримінального провадження, само по собі є доказом такого зловживання. Саме тому, така завідомо необґрунтована постанова може бути основним доказом «кримінального зловживання» (кримінальної корупції). Останні 10 - 15 років в Україні, прокурори та слідчі мають необмежені можливості безкарно зловживати владою у час проведення ними досудового розслідування, і це стосується не тільки закриття кримінальних проваджень (кримінальних справ). Що такі «зловживання» ні є «безкорисними», зрозуміло навіть звичайної людині, але рівень боротьби з такими корупційними проявами дорівнює нулю. Виникає питання, як можна боротися з корупцією, якщо такі зловживання ні є порушенням Кримінального Закону?! Це не прогалини у діючому законодавстві, це «чорна діра» в ньому!

Повертаючись до внесення змін до ст. 364 КК у 2014 році, не можу стверджувати те, що ця стаття була навмисно практично знищена на користь прокурорів, інших правоохоронців та інших посадових (службових) осіб. Але, що це було зроблено на користь Ю. Луценка, це не виникає будь яких сумнівів, якщо ознайомитися з відповідною пояснювальною запискою нардепа. Зміни внесені до ст. 364 КК у 2014 році, вже де-юре сталі «дозволом» для безкарного «прокурорського свавілля» у кримінальному проваджені, і не тільки прокурорського. 

Мною вже було зазначене про те, закони від 21.02.2014 № 746-VII та від 13.05.2014 № 1261-VII, про внесення змін до ст. 364 КК, є відверто корупційні, тобто були прийняти на користь своїх однопартійців та політичних колег. Тому мені необхідно надати докази, що ці закони були прийти безпідставно, точніше на підставі повної маячні, яка була наведена «нардепом» А. Кожем’якіним, у складеної ним пояснювальної записці, доданої до відповідних законопроектів, які стали законами № 746-VII та № 1261-VII. Тому далі мною публікуються скріншоти-витягі з зазначеної пояснювальної записці з моїми коментарями до зазначеного в них. 

    По-перше, для «тих, хто наживається на державної казні», тобто, це «привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем», кримінальна відповідальність передбачена частинами 2 – 5 статті 191 Кримінального кодексу (далі КК). По-друге, «політичні опоненти» (якщо вони не «підпадають під дію» ч. 2 ст. 19 Конституції України) чи «бізнес конкуренти», ні є суб’єктами для притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 364 КК. Щоб це зрозуміти, достатньо прочитати диспозицію частини 1 статті 364 КК та пункті 1, примітки до цієї статті Кодексу. Під дію цієї статті підпадали виключно службові особи (у більшості випадків посадові особи), як суб’єкти такого злочину. Також у примітці визначено, хто саме є такими особами. По-трете, «прокурори» можуть «зловживати будь якою статтею» із зазначених у КК, для здійснення тиску на будь яку службову особу, на бізнес, на «політичного опонента», на суддю або навіть на звичайну людину. Штучне створення обставин злочинів, пов’язаних з наркотичними речовинами та незаконним поводження зі зброєю, це також статті, які можна «витягати з шухляди». І що, через це потрібно скасувати таку кримінальну відповідальність?!

У подальшому у цієї, записці А. Кожем’якін зазначив наступне: 

        Щодо наведеного у двох скріншотах, що вище. По-перше, треба зрозуміти те, що злочинні дії, такі як «зловживання» та «перевищення», це не один й той самий злочин (ознаки злочину). Тобто, з вищенаведеного Кожем’якіним випливає те, що тільки правоохоронці можуть вчиняти злочин у вигляді перевищення службового становища (влади), а інші посадові (службові) особи, такий злочин вчинити не можуть?! Це відверта маячня. Якщо подивитися на назви та диспозиції статті 370 КПК України, статті 263 ЦПК України та статті 242 КАСУ, які визначають законність та обґрунтованість судових рішень в різного виду судових проваджень, то можна їх застосувати для визначення «зловживання» та «перевищення». Так, перевищенням, є дії які порушують діюче законодавство, у тому числі це дії, які вчинені за межами повноважень службової (посадової) особи, яка вчиняє таки дії чи приймає таке рішення. У той же час, зловживання, це наприклад, прийняття необґрунтованого рішення, яке не відповідає обставинам (доказам) у справі за якою приймається таке рішення відповідною службовою (посадовою) особою. Зрозуміло, що безпідставна бездіяльність службової особи не може бути перевищенням, а є «пасивним зловживанням», що також може бути кримінальним правопорушенням відповідно до статті 11 КК України. Тобто, зловживання (дії чи бездіяльність), не несе у собі порушення закону. Через зазначене вище, виникає питання, що порушувати закони можуть тільки правоохоронці?

По-друге, вказуючи про те, що шкода повинна вимірюватися виключно у завданні матеріальних збитків, нардеп відверто злукавив. При складені зазначеної записці та відповідного законопроекту, їх автор послався на статтю 19 Конвенції ООН проти корупції, але при цьому він повністю проігнорував правову норму зазначену у частині 2 статті 3 цій Конвенції, де вказано: «… не обов'язково, щоб у результаті вчинення зазначених у ній злочинів були завдані збитки або шкода державному майну. …». В той же час, після прийняття законів у 2014 році, у частині першої статті 364 КК України «істотною шкодою» стала вважатися шкода, яка виключно вимірюється в грошовому розмірі, а саме для визнання злочину, вона повинна у сто разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян (на теперішний час, це більше 151400 грн.)?! «Тяжкими наслідками», за частиною другою ст. 364 КК України та за пунктом 4 примітки до цієї статті, є шкода яка у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (тобто більше 378500 грн. на 2024 – 25 р.р.). Звертаю увагу, що за цими статтями, наприклад загибель людини або її каліцтво, ні є навіть «істотною шкодою», а тім паче «тяжкими наслідками»!!! Це також стосувалося частин 1 та 3 статті 365 КК України. Також, через зміни до примітки у статті 364 КК України у 2014 році, за ст. 367 цього Кодексу («службова недбалість»), загибель людини, через недбалість посадової особи, не вважалася злочином з травня 2014 року до 08.11.2023 року!!! Виникає ще одне питання, скільки виключного цинізму у таких нардепів та є у них взагалі якісь моральні якості, якщо вони приймають таки закони, де загибель людини не вважається навіть «істотною шкодою», не кажучи про «тяжкі наслідки». Тобто, вартість життя звичайного громадянина для так званих «нардепів», менше ніж 4 тис. доларів США?!

Ця публікація викладена у відносно спрощеної формі для більшого охоплення громадян  вищевикладеним нами.       

Далі буде.

Просимо розповсюджувати ці публікації (далі буде про інші корупційні зміни до КК та КПК України) для розуміння корупційного коріння у правоохоронної діяльності в нашої країні.

Ви можете матеріально підтримати нас (ГО) у антикорупційної діяльності, шляхом переказу незначних грошових коштів на банківську карку MasterCard Instant UAH 5355 1762 0197 8457.  

Голова ГО «Імпічмент»

Олег Мартиненко

 

Витяг з пояснювальної записці оприлюднено після публікації за посиланням - https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/02/2014-1.html або http://www.impeachment.org.ua/news/2025-02-19-279